Людство шукає шлях до безсмертя століттями. Механізми старіння, які необхідно було зрозуміти, щоб навчитись з ним впоратись залишались загадкою протягом сторічь.

На початку 1970-х років вчені висунули теорію щодо обмеженої можливості поділу клітин, як механізму старіння, закладеного генетично. Згодом ця теорія знайшла наукове підтвердження і принесла кільком дослідникам нобелівську премію з медицини та фізіології 2008 року.

Революційне відкриття полягало в наступному – людські хромосом після певної кількості поділів клітин злипаються, що робить подальші поділи клітин неможливими. Ліміт Гейфліка – максимальна можливість кількість поділів соматичних клітин складає близько 50 поділів, після якого клітини старіють, їхні хромосоми злипаються, що робить подальші поділи неможливими. Тіломери – кінцеві ділянки хромосом, які наче ковпачки захищають компактно спаковану ДНК в хромосомах від пошкодження. З кожним поділом розмір тіломерів зменшується, і при досягнені певного розміру вони втрачають свою ефективність. Клітини мають захисний механізм – фермент тіломераза, який компенсує укорочення тіломерів.

На початку 2000-х світ облетіла новина про першу генетично модифіковану людину. Нею стала американка Ліз Перріш, провідний фахівець біоінженерної кампанії, яка ввела собі щось на кшталт векторної вакцини роти старіння – гени тіломерази та фолістатина. Такі генетичні модифікації повинні захистити клітини усього організма від старінння, зробивши їх майже безсмертними.

Проте світ напевне забув, що безсмертні клітини вже існують і існують дуже давно. Клітини, що не мають мужі Гейфліка, здатні до безмежної кількості поділів – це ракові клітини.

1951 року молода афро-американка Генрієтта Лакс (Henrietta Lacks) померла від раку шийки матки. Дослідник Джордж Гейєм без дозволу пацієнтки взяв клітини з пухлини, оскільки помітив їхню надзвичайну життєздатність. Вчений з однієї клітини отримав клітинну лінію, яку назвав HeLa, за початковими літерами імені Генрієтти Лакс. Це були перші в історії безсмертні людські клітини, вони не гинули після кількох поділів і були придатними для використання в експериментах, вони навіть летали у космос 1960 року. Популяція цих клітин існує досі, через понад 70 років. Клітини HeLa еволюціонували за ці роки, адаптуючись до зростання in vitro. На даний момент існує кілька ліній клітин HeLa, всі вони походять від загального предка. Ці лінії клітин використовують, у тому числі, як модель ракових клітин, для дослідження механізмів передачі сигналу між клітинами та для інших цілей.

Згодом зсувалось, що клітини HeLa з самого початку були заражені ВПЛ – вірусом папіломи людини. Який на сьогодні вважається основним фактором ризику розвитку раку шийки матки.

Пам’ятайте! Рак шийки матки піддається профілактиці. Він виліковний за умови раннього виявлення й належного лікування.