За даними ВООЗ у період з 1980 по 2014 кількість пацієнтів з діабетом в світі збільшилась майже у 4,5 рази, сягнувши цифри 422 мільйони людей. В той час неспинно росте смертність від цього недуга, близько 1,5 мільйона смертей щороку безпосередньо пов’язані з діабетом.

Діабет 1 типу, колись відомий як юнацький діабет або інсулінозалежний діабет, є хронічним станом, при якому підшлункова залоза сама по собі виробляє мало інсуліну або зовсім не виробляє його. Для людей, які живуть з діабетом, доступ до доступного лікування, включаючи інсулін, має вирішальне значення для їхнього виживання.

Діабет 1 типу наразі неможливо запобігти. Раніше ми писали про розробки препарату, який може відкласти необхідність застосовувати інсулін у пацієнтів на кілька років. Препарат теплізумаб затверджений в США і покликаний сповільнити імунні процеси, що призводять до нездатності підшлункової залози продукувати інсулін.

Проте, пацієнти з діабетом 1 типу в усьому світі потребують ін’єкцій інсуліну щоденно. Звісно, це впливає на якість життя. Лікарі і вчені майже століття ламали голови над вирішенням цієї проблеми.

Дослідники з Інституту Уолтера та Елізи Холл (Мельбурн, Австралія) дали відповідь на давнє запитання – чи може якась інша молекула, окрім інсуліну, мати такий же ефект. Розробка вчених дає надію на створення першого перорального інсуліну.

Вчені успішно продемонстрували, як молекула, не пов’язана з інсуліном, може імітувати його дію та підтримувати рівень цукру крові. Їхнє дослідження підтверджує, що альтернативні молекули можуть бути використані для ввімкнення засвоєння глюкози в крові, повністю минаючи потребу в інсуліні. Проблема помістити інсулін в таблетку полягає в тому, що його молекула нестабільна і легко розпадається підчас травлення.

З розвитком технологій вченим вдалось з’ясувати, які молекулярні зміни відбуваються в наслідок взаємодії інсуліну з його рецепторами. За допомоги кріоелетронної мікроскопії вчені навчились швидко відтворювати тривимірну модель рецептора інсуліну та порівнювати, як різні молекули, включаючи інсулін змінюють його форму.

Нове дослідження показує, як молекула, що імітує інсулін, діє на рецептор інсуліну та вмикає його, що є першим кроком у шляху, який спрямовує клітини на поглинання глюкози, коли рівень цукру в організмі занадто високий. Команда вже отримала 3Д моделі кількох таких молекул (пептидів), які здатні утримувати рецептор інсуліну в активному положення. Один з таких пептидів діє подібно інсуліну.

Хоча про терапевтичні результати говорити зарано, розробка вчених може привести до препарату, здатного замінити ін’єкції інсуліну.

За матеріалами: SciTechDaily