Через зруйновані мости і дороги доїхати до міста стало вкрай складно.

Понад 700 загиблих і 40 зниклих безвісти – таку статистику жертв російських обстрілів озвучив міський голова Чернігова Владислав Атрошенко, але це дуже попередні цифри. Уже тиждень як місто не чує обстрілів.
Багато де бракує світла та води, залишається скрута з харчами. Постачання ускладнене тим, що рашисти зруйнували головний міст через Десну на в’їзді.

У мирний час дорога до Чернігова з Києва через Бровари забирала до двох годин. Тепер через зруйновані мости потрібно їхати через Вишгород, уздовж Київського моря і село Лебедівка, далі Десна, Гончарівське…
Подекуди дорога вся в ямах. Але проїхати можна. Ближче до міста – свідчення війни – спалений танк, радіолокаційний комплекс, в узбіччі дороги встромлений снаряд від “Граду". Вся дорога займає менше ніж три години.

Промислові цехи, автозаправки, приватні будинки, фабрики… росіяни обстрілювали все. Багато людей виїхали. Хто не зміг – пережили пекло. Але місто повертається до життя. Усюди – черги за гуманітаркою та на мінібазари. Ціни високі. Молоко – 25 гривень за літр, яйця – 40-50. А от варена ковбаса по 220-250 гривень за кіло…
З відновленням автотраси чернігівчани сподіваються, що ціни повернуться до довоєнних. А поки – потроху прибирають з рідного міста сліди війни.

І все ж для тисяч чернігівців життя майже зупинилося. Посеред розбитого приватного сектора Надія Анасіївна приречено простує проспектом і, каже, не знає як жити далі.

«Мені хату спалили 20 числа, я не знаю за що це, у меня мамка ледь вижила в 42 через фашистів, а хто ці так?»

– розповідає жінка зі сльозами на очах

Скільки жителів Чернігова не пережили нападу окупантів – ще підраховують. Йдеться про сотні загиблих і вбитих та тисячі поранених.
Люди масово повертаються до рідного міста. Хтось, щоб жити, хтось, щоб забрати речі.

Чернігів справді оживає, на вулицях дедалі більше людей. Але усміхнених мало. 24-річний рятівник Олександр каже, що його усмішка це як захисна реакція. За місяць роботи він побачив стільки горя, якого не бачив за роки.

Від обстрілів рашистів найбільше постраждали прилеглі до Чернігова села та околиці міста. Це головно приватний сектор.

«Тут впало дві ракети, де тут впала авіабомба, вона спалили всі будинки. А ось ці будинки спалили, це 120 мін прийшло, я розмовляв з військовими, вони рахували.
За дві години бомбардування 160 мін прилетіло, що можна сказати, російська армія воює не з нашою армією а з мирним населенням, просто знищують мирне населення»

– кажуть місцеві жителі.

Від будинків по сусідству у кращому разі залишилися обгорілі скелети. Дерев’яні хати, якими славиться Чернігів, від вибухової хвилі просто складалися у купу дощок. Довжелезна вулиця без перебільшення – руїна.

Від постійних бомбардувань навіть земля на городах порепалася і виштовхала на поверхню посаджену цибулю. Вікна на вцілілих будинках люди за півтора місяця забивали ледь не через день.

Частина міста і нині без водопостачання. Воду підвозять і кількість води вже не лімітують, як раніше, можна набирати скільки завгодно. Зараз люди безпечно і спокійно стоять на вулиці купою. Під час облоги російські війська навмисно обстрілювали черги людей за хлібом та водою.

У частини містян досі немає електроенергії. Міська влада на осінь поки що не обіцяє опалення у квартирах чернігівців. ТЕЦ відновленню не підлягає. Так само, як обстріляний росіяними стадіон імені Гагаріна. Вирва посеред поля від п’ятисоткілограмової авіабомби, трибуни розтрощено. Загалом у Чернігові зафіксовано понад два десятки злочинів росіян проти культурної спадщини.

Коли запрацює громадський транспорт у Чернігові не відомо. В області взагалі немає залізничного сполучення, підірвані десятки мостів, кілька сіл просто зрівняно із землею. На відновлення Чернігова треба роки і неймовірні фінанси. Влада почала збирати інформацію про руйнування, щоб оцінити обсяги.