Ред.: Аверкіна Любов
Команда дослідників Єльського університету розробила інгаляційну вакцину, яка успішно захищає від вірусу COVID. Це також відкриває двері для доставки інших терапевтичних засобів інформаційної РНК (мРНК) для генної замісної терапії та інших методів лікування легенів.
Результати дослідження під керівництвом професора Марка Зальцмана були оприлюднені наприкінці серпня.
Для вакцини дослідники продемонстрували, що дві інтраназальні дози препарату, виготовлені з наночастинок, що містять мРНК COVID-вакцини, ефективні для мишей. Це також демонструє, що інгаляційна система доставки дозволяє здійснювати мінімально інвазивну та націлену на легені доставку мРНК, потенційно застосовну для багатьох легеневих захворювань на додаток до COVID.
Це значний прогрес, оскільки вчені мали проблеми зі створенням терапії мРНК, націленої на легені. Як правило, ці методи лікування мали низьку ефективність трансфекції - тобто лише невелика частка введених нуклеїнових кислот потрапляє в клітини, що призводить до експресії кодованого білка. Крім того, у минулому наночастинки, які доставляють мРНК, викликали запалення та інші проблеми. Група Зальцмана частково обійшла цю перешкоду, використовуючи наночастинки, виготовлені з поліплексів полі(амін-ко-ефір), або PACE, біосумісного полімеру, який можна налаштовувати.
«Ми ввели дві дози, першу та стимулюючу, інтраназально, і ми отримали високозахисну імунну відповідь. Але ми також показали, що загалом можна доставляти різні типи мРНК. Тож це не лише добре для вакцини, але потенційно також добре для генної замісної терапії таких захворювань, як кістозний фіброз та редагування генів. Ми використали приклад вакцини, щоб показати, що вона працює, але вона відкриває двері для здійснення всіх інших видів втручань»
Без захисної оболонки з наночастинок мРНК швидко руйнуються в організмі. Однак розробка наночастинок для терапії, націленої на легені, була складною. Інші спроби розробити інгаляційну систему доставки мРНК зустріли перешкоди через тип матеріалу, який використовується для наночастинок.
«У нас є керівні принципи розробки, але ми не до кінця зрозуміли, яка формула буде найкращою.
Ми перевірили склади з різними структурами амінів і вмістом поліетиленгліколю, щоб знайти склад, який добре працюватиме в легеневих клітинах. І кінцева група, і вміст ПЕГ мали великий вплив на експресію білка.»
Наступним кроком, кажуть дослідники, є тестування системи доставки для інших терапевтичних застосувань.
За матеріалами: YaleSEAS
0
