Ред.: Аверкіна Любов

Традиційний підхід до схуднення полягає в підрахунку калорій і намаганні зменшити кількість споживаних щодня. Це трудомісткий і схильний до помилок процес – часто з невтішними результатами. Інтервальне голодування - це дієта, яка передбачає значну перерву в прийомі їжі між вечерею одного дня й сніданком наступного. Теоретично, кількість спожитих калорій залишається такою ж, хоча зазвичай більшість людей трохи її зменшує. Така перерва запускає процес аутофагії, процесу «самопоїдання» клітин, що сприяє їхньому оновленню в кінцевому результаті.

Науковці з Університету Іллінойса, Чикаго, США взялись перевірити, яка з методик все ж таки краще працює.

У дослідженні, що тривало 12 місяців, взяли участь 90 дорослих із ожирінням у віці від 18 до 65 років. Учасників випадковим чином розділили на одну з трьох груп: група людей з обмеженим часом харчування, які повинні були споживати всі свої калорії щодня між полуднем і 8 вечора, група з щоденним обмеженням калорій, які повинні були зменшити споживання калорій на 25%, уважно стежачи за своїм раціоном та контрольна група, яка зберігала свій звичайний режим харчування протягом усього дослідження.

За перші шість місяців учасники втратили приблизно 5% своєї початкової маси тіла на обох дієтах. Потім дієти були скориговані, щоб допомогти зберегти цю втрату ваги протягом наступних шести місяців. Група з обмеженням за часом споживання їжі збільшила вікно до десяти годин (з 10 ранку до 8 вечора), а група з обмеженням щоденного споживання калорій збільшила споживання калорій відповідно до своїх потреб, які розраховувалися на основі ваги, зросту, віку та рівня активності. Контрольна група зберігала той самий режим харчування.

Дослідники припустили, що учасники, які зосереджуються на зменшенні кількості годин, які вони їдять, досягнуть і збережуть втрату ваги краще, ніж учасники, які зосереджуються на підрахунку калорій. Також було оцінено вплив цих двох дієт на склад тіла (м’язову, жирову та кісткову масу), окружність талії та низку показників здоров’я.

Дослідження показало, що обмеження часу, протягом якого ви можете їсти, і обмеження кількості калорій однаково ефективні для схуднення. Учасники обох груп втратили приблизно 4% початкової маси тіла через 12 місяців. Жодна дієта не показала жодних змін у показниках здоров’я, таких як рівень глюкози, інсуліну чи холестерину.

Ці висновки підтверджують попередні дослідження , які виявили подібну втрату ваги при порівнянні обмеженого за часом прийому їжі та інших популярних версій періодичного голодування (таких як дієта 5:2 ) із щоденним обмеженням калорій.

Усі ці дослідження показують, що обмеження калорій — незалежно від того, чи досягається це шляхом скорочення часу, протягом якого людям дозволено їсти, чи підрахунку кількості з’їдених калорій — є основним фактором, який визначає втрату ваги.

Однак одним із важливих аспектів цього дослідження, через який важко зробити висновок, що лише цих втручань достатньо, щоб допомогти людям схуднути, є той факт, що учасники обох груп дієтичного втручання отримали багато консультацій під час дослідження. Це включало рекомендації щодо здорового харчування та когнітивно-поведінкову терапію, щоб зменшити тягу до їжі. Ймовірно, це допомогло учасникам зменшити бажання їсти висококалорійну їжу після завершення періоду голодування.

Цікаво, що нещодавнє дослідження показало, що обмеження в часі харчування без додаткової підтримки не призвело до втрати ваги через три місяці. Також були істотні відмінності у втраті ваги між окремими учасниками кожної дієти. Це свідчить про те, що можуть бути фактори, які дозволяють обмеженню їжі або денно му обмеженню калорій бути більш ефективними для одних людей, ніж для інших.

Дієта складна, незалежно від використовуваного методу. Це нове дослідження показує, що втрати ваги можна досягти за допомогою періодичного голодування, але деякі люди, ймовірно, отримають більше користі, ніж інші. Чому так, ми наразі не знаємо.

За матеріалами: ScienceAlert