Гліобластома є одним з найагресивніших видів пухлин головного мозку. Існуючі моделі лікування, навіть найсучасніші показують виживаність на більше 10% пацієнтів протягом 5 років. Це стимулює дослідників з усього світу шукати альтернативні способи лікування.
Нове лікування, розроблене дослідниками Єльського університету, використовує біоадгезивні наночастинки, які прилипають до місця пухлини, а потім повільно вивільняють синтезовані пептидні нуклеїнові кислоти, які вони несуть. На цьому зображенні наночастинки (червоні) видно в пухлинних клітинах гліоми людини (зелені з блакитними ядрами).
Спільне дослідження Йельського університету та Університету Коннектикуту поєднує дві технології для боротьби з цим раком.
Лікування на основі наночастинок націлене на кілька мішеней. У своєму дослідження науковці використали наночастинки, які прилипають до місця пухлини а потім повільно виділяють синтезовані пептидні нуклеїнові кислоти, які вони несуть. Це пептидні нуклеїнові кислоти націлені на певні ділянки РНК у ракових клітинах, що відповідні за експресію генів. Зокрема, вони спрямовані на тип мікроРНК, відомий як oncomiR, який відповідальний за надмірну експресію. Коли пептидні нуклеїнові кислоти прикріплюються до oncomiR, вони припиняють активність, яка необхідна для росту пухлини.
Лабораторії професорів Марка Зальцмана з Єльського університету та Рамана Бахала з Університету Коннектикуту співпрацювали над системою лікування. На відміну від аналогічних зусиль, які спрямовані лише на один oncomiR одночасно, це лікування спрямоване на два, посилюючи його вплив на ракові клітини, кажуть дослідники. Піддослідні миші, які отримували лікування, жили значно довше, ніж контрольні миші.
Лікування може знищити обидві цілі одночасно, що, як виявляється, має значно потужніший результат, як ми бачили з підвищенням результатів виживання.
Ці результати є найкращими з усіх, які я коли-небудь бачив у такому виді агресивної пухлини мозку.
Однією з труднощів у розробці такого методу було створення таких протиракових агентів які могли б поміститись на одній наночастинці, щоб б не було потрібно націлюватись на один oncomiR за раз. Для цієї роботи дослідники націлилися на oncomiR, відомі як miR-10b і miR-21, які дуже часто зустрічаються в гліобластомі. Однак майбутні методи лікування можна легко пристосувати для конкретних пацієнтів. Наприклад, якщо біопсія пухлини пацієнта дає профіль, що показує проліферацію різних онкоміР, лікування можна відповідним чином змінити.
Дослідники нарекли методику «шлюбом двох технологій», яка поєднує технологію біоадгезивних наночасточок із технологією пептидних нуклеїнових кислот.
Оскільки лікування локалізовано в ділянці пухлини, воно нетоксичне. Важливим для успіху лікування також є те, що частинки та агент, який вони вивільняють, залишаються на місці пухлини приблизно 40 днів. Ця методика розроблена у доповнення існуючій, планується її застосування у післяоперційний період, хоча до випробувань на людях ще не приступили.
За матеріалами: YaleNews
0
