Одним із ключових способів успішного лікування хвороби є забезпечення та підтримка терапевтичної дози препарату протягом усього лікування. Неоптимальний терапевтичний вплив знижує ефективність і, як правило, призводить до стійкості до ліків , тоді як надмірний вплив посилює побічні ефекти. Підтримка оптимальної концентрації ліків у крові залишається головною проблемою сучасної медицини. Оскільки більшість ліків швидко руйнується, пацієнти змушені (і часто забувають) приймати кілька доз через регулярні проміжки часу. І оскільки кожен пацієнт має відмінний фармакокінетичний профіль, концентрація ліків у їхній крові значно відрізняється.
Спостерігаючи, що лише близько 50% хворих на рак отримують оптимальну дозу препарату під час певної хіміотерапії, доцент кафедри хімії Алексіс Валле-Беліс, експерт із нанотехнологій, почав досліджувати, як біологічні системи контролюють і підтримують концентрацію біомолекул. Спостерігаючи як в живих організмах транспортними білками доставляються молекули гормонів, вчені надихнулись.
Команда канадських дослідників з Університету Монреаля розробила та перевірила новий клас транспортерів ліків, виготовлених із ДНК, розмір яких у 20 000 разів менший за людську волосину, і який може покращити лікування раку та інших захворювань.
Спочатку вчені визначили і розробили два транспортери ДНК: один для хініну, протималярійного засобу, а інший для доксорубіцину, широко використовуваного препарату для лікування раку молочної залози та лейкемії. І потім продемонстрували, що ці штучні транспортери можна легко запрограмувати для доставки і підтримки концентрації будь-яких ліків.
Більш цікаво те, що ми також виявили, що ці нанотранспортери також можна використовувати як резервуар для ліків, щоб продовжити дію препарату та мінімізувати його дозування під час лікування.
Ще одна вражаюча особливість цих нанотранспортерів полягає в тому, що їх можна направляти в певні частини тіла, де препарат найбільше потрібний, і це, в принципі, має зменшити більшість побічних ефектів
При тестуванні транспортерів на мишах вчені з'ясували, що таким чином не тільки підтримується необхідна концентрація препарата, а й зменшується його вплив на інші органи – знижується кардіотоксичність, вплив на легені і підшлункову залозу.
Зараз дослідники прагнуть перевірити клінічну ефективність свого відкриття. Оскільки їхній нанотранспортер доксорубіцину запрограмований на оптимальну підтримку препарату в кровообігу, вони вважають, що він може бути ідеальним для лікування раку крові.
Ми передбачаємо, що подібні нанотранспортери також можуть бути розроблені для доставки ліків в інші конкретні місця в організмі та максимізації присутності препарату в місцях пухлини.
Це значно підвищить ефективність ліків, а також зменшить їхні побічні ефекти
За матеріалами: Phys.org
0
