Китайські вчені провели унікальний для регіону мета-аналіз, де дослідили зв’язок лікування цукрового діабету другого типу різними препаратами і ризик виникнення у пацієнтів хвороби Паркінсона.
Тіазолідиндіони (ТЗД) — це клас важливих цукрознижуючих засобів другого ряду, які покращують глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу шляхом підвищення чутливості до інсуліну. Різноманітні доклінічні дослідження показали нейропротекторний ефект ТЗД у моделях з хворобою Паркінсона, мотивуючи кілька епідеміологічних досліджень зв’язку між використанням ТЗД та ризиком розвитку хворобою Паркінсона. Тим не менш, результати цих досліджень суперечливі через неоднорідність методології, різницю в популяції та різні періоди спостереження, більше того, більшість таких досліджень була проведена в західних країнах, тоді як в Азії, де проживає понад 60% населення світу старше 65 років, було зареєстровано лише кілька подібних досліджень зв’язку між використанням ТЗД та хворобою Паркінсона
Доклінічні дослідження вказують на те, що тіазолідиндіони (TZD) мають нейропротекторну дію проти БП через стимуляцію гамма-рецептора, активованого проліфератором пероксисом. Тим не менш, дебати залишаються в дослідженнях н алюдях. Вчені зібрали ретроспективну когорту пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, які вперше використовували ТЗД або інгібітори альфа-глюкозидази (AGI), використовуючи регіональну базу даних охорони здоров’я регіону. Остаточна когорта включала 12 704 нових користувачів TZD і 49 696 нових користувачів AGI. Захворюваність на хворобу Паркінсона становила 135 на 100 000 людино-років у тих, хто застосовував TZD, і 203 на 100 000 людино-років у групі AGI. Тож, результати показали, що використання TZD пов’язане зі зниженим ризиком захворюваності на хворобу Паркунсона у населення материкового Китаю з цукровим діабетом 2 типу.
Як проходили дослідження. Вчені включили 62 400 пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу в остаточну когорту. З них 49 696 учасників почали приймати інгібітори альфа-глюкозидази (AGI), а 12 704 були новими користувачами TZD. Середній час спостереження для нових користувачів AGI та TZD становив від 2.5 до 13 років. Порівняно з новими користувачами AGI, серед користувачів TZD була менша частка учасників старше 60 років або з вищою освітою. Крім того, нові користувачі TZD мали меншу ймовірність бути госпіталізованими, мали індекс супутніх захворювань Чарлсона (CCI) > 1 і отримували лікування інсуліном у початковий період. Проте учасники групи TZD мали вищий індекс маси тіла (ІМТ) і частіше отримували амбулаторне лікування та призначення метформіну та похідних сульфонілсечовини на початку дослідження. Тим не менш, після зважування за зворотною ймовірністю лікування, усі базові характеристики були ефективно збалансовані між групою експозиції та групою порівняння.
Вчені сподіваються, що їхня робота дасть поштовх майбутнім подальшим розробкам ефективних заходів профілактики та зменшенню захворюваності на хворобу Паркінсона.
0
