Актуальність

Поступове збільшення чисельності осіб з цукровим діабетом (ЦД) підвищує частоту судинних ускладнень, у тому числі мікроангіопатії сітківки ока. Діабетична ретинопатія (ДР) призводить до суттєвого зниження або до повної втрати зору, що створює негативні соціальні наслідки. Патогенез порушення ДР залишається до кінця нез’ясованим. Але відомо, що в ньому важливу роль відіграє проліферація ендотелію судин та задіяні зміни тромбоцитарно- судинної ланки з порушеннями гуморальної регуляції. Серед патогенетичних факторів виникнення ДР варто приділити увагу так званій NO-індукованій ендотеліальній дисфункції. Відомо, що пошкодження або активація ендотеліоцитів спричиняє підвищення продукції оксиду азоту (NO), під впливом якого змінюється тонус та проникність судинної стінки, активність тромбоцитів і система гемокоагуляції, процеси атерогенезу, запалення та окиснювання. Попередні результати досліджень підтвердили зв’язок ендотеліального фактора росту (VEGF ) з розвитком неоваскуляризації сітківки як основного ангіогенного фактора. Згідно з оглядом бази даних Кокрейн (Cochrane Data Base, 2017), підтверджена ефективність ін’єкційного введення в задній простір ока, а саме у склоподібне тіло, ранібізумабу (VEGF-А) або афліберцепту (всі ізоформи VEGF) з метою пригнічення проліферації судин та підтримання балансу судинної стінки. Обидва препарати запобігали виникненню набряку макули та сприяли збереженню зору. Дослідження, проведене групою італійських лікарів на чолі з Даміана Скутері (Scuteri Damiana), Університет Калабрії, Італія, мало за мету встановити зв’язок між частотою призначення моноклональних антитіл (МАТ) та економічною складовою, що напряму впливає на частоту збереження зору у пацієнтів із ЦД. Результати були опубліковані у журналі  «Neural Regeneration Research» (Дослідження нервової регенерації).

Результати

До дослідження були залучені дані 879 пацієнтів за період 2014–2017 рр. Усіх пацієнтів із судинною патологією сітківки розподілено на такі групи:

• група пацієнтів із діабетичним набряком макули (ДНМ) — 377 осіб;
• група пацієнтів із ДР — 183 особи;
• група пацієнтів із віковою дегенерацією макули (ВДМ) — 185 осіб;
• група пацієнтів із ретинальними венозними оклюзіями (РВО) — 125 осіб.

Найбільша частка призначення рамібізумабу та афліберцепту була у групі пацієнтів із ДНМ порівняно із групою ДР. Водночас спостерігалося подальше зниження частоти застосування препарату в обох групах. Проаналізувавши вартість лікування рамібізумабом або афліберцептом, дослідники дійшли висновку про ймовірну заміну препаратів групи МАТ лікарськими засобами інших фармакологічних груп. Разом з тим, враховуючи відсутність різниці у вартості двох препаратів — рамібізумабу та афліберцепту, виявлено частіше призначення афліберцепту — новішого рекомбінантного протеїну, який складається із фрагментів позаклітинних доменних рецепторів VEGFR1 та R2, зрощених із фрагментами людського IgG1, зі здатністю пригнічувати всі ізоформи VEGF.

Висновки

Таким чином, на перший план вийшла проблема вартості та доступності препаратів для пацієнтів із ДР.

• Scuteri D., Vero A., Zito M. et al (2019) Diabetic retinopathy and age-related macular degeneration: a survey of pharmacoutilization and cost in Calabria, Italy. Neur. Regener. Res. DOI: 10.4103/1673-5374.253528 (http://www.nrronline.org/article.asp?issn=1673-5374;year=2019;volume=14;issue=8;spage=1445;epage=1448;aulast=Scuteri).

Юлія Жарікова

Джерело: https://www.umj.com.ua/