Дезінфекція — один із заходів, який наразі найбільш нераціонально використовують в українських закладах охорони здоров’я. Причина не стільки в нестачі фінансової спроможності і якісних дезінфекційних засобів, скільки в застосуванні неефективних і бездоказових методів і підходів.

У Центрі громадського здоров’я МОЗ України спростовують найпопулярніші міфи щодо дезінфекції та пояснюють, чому ці підходи шкідливі й нераціональні.

Міфи щодо дезінфекції

Міф 1: дезінфекція (будь-якими методами й засобами) одягу й засобів індивідуального захисту, одягнених на людину, та її шкіри в межах рутинної і планової дезінфекції— ефективні для зниження розповсюдження патогенів.

Ні, це несе лише шкоду для людей, які піддаються такій дезінфекції.

Міф 2: дезінфекція за допомогою заселення поверхонь «нешкідливими» бактеріями, наприклад, так звана пробіотична дезінфекція — ефективний і безпечний підхід до дезінфекції в закладах охорони здоров’я.

Ні, дезінфекція — знищення вегетативних форм мікроорганізмів, тому заселення поверхонь і шкіри рук працівників мікроорганізмами задля дезінфекції суперечить самому поняттю дезінфекції.

Міф 3: першочергово треба нанести на поверхню дезінфекційний розчин, а вже потім провести очищення.

Ні, дезінфекцію треба проводити виключно після очищення мийними розчинами (за винятком дезінфекції в осередках захворювань, спричинених вірусом Ебола).

Міф 4: після дезінфекції поверхні треба очищати водою, у тому числі дистильованою.

Ні, під час рутинної і планової дезінфекції поверхонь «змивати» дезінфекційний агент не потрібно.

Міф 5: дезінфекційні засоби зберігають свою ефективність (активність робочого розчину щодо мікроорганізмів) упродовж доби й більше.

Ні, зазвичай робочий розчин дезінфектанту зберігає свої властивості 1–3 год після утворення робочого розчину.

Міф 6: дезінфекційні засоби найбільш ефективно розпилювати на поверхні.

Ні, такий підхід до нанесення дезінфекційного агенту на поверхні не дає змогу покрити всі поверхні, адже засіб осідає нерівномірно. До того ж це несе додаткові ризики для працівників через можливе вдихання аеролізованого дезінфектанту.

Міф 7: використання ультрафіолетового опромінення — найбільш ефективний підхід до дезінфекції поверхонь.

Ні, дезінфекцію поверхонь ультрафіолетовим опроміненням варто використовувати виключно як додатковий захід.

Міф 8: дезінфікувати треба всі поверхні в закладі охорони здоров’я.

Ні, якщо правильно організувати заходи із профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладі, то достатньо проводити очищення лише тих поверхонь, з якими працівники й пацієнти контактують найчастіше.

Міф 9: у відділеннях і палатах інтенсивної терапії дезінфекцію поверхонь слід проводити якомога частіше і використовувати робочі розчини з найвищою дозволеною концентрацією.

Ні, зазвичай у таких відділеннях пацієнти є нерухливими, тому потенційну небезпеку несуть лише в зоні догляду. Тобто дезінфікувати потрібно виключно поверхні, до яких торкаються пацієнти. До того ж у таких приміщеннях заборонено використовувати хлорвмісні і фенолвмісні дезінфекційні засоби (заборонено використовувати в присутності людей) та четвертинні амонієві сполуки (можуть спричиняти алергічні реакції чи подразнення шкіри та слизових оболонок). Дезінфікувати ліжечка новонароджених, у тому числі кювези, дозволено виключно за епідпоказаннями і лише коли в них немає дитини.

Отже, питання очищення приміщень та використання чистого й безпечного обладнання потребує переосмислення працівниками закладів охорони здоров’я в Україні.

Належні правила дезінфекції

Прибирання приміщень є невід’ємною частиною профілактики поширення патогенів у закладах, але може бути ефективним лише якщо здійснюється належним чином.

Очищення поверхонь

Завжди перед дезінфекцією потрібно очищати поверхні, бо залишки органічних речовин можуть:

• перешкоджати контакту дезінфікуючого засобу з поверхнею;
• інактивувати дезінфектанти;
• перешкоджати взаємодії декількох активних речовин засобу.

Очищення передбачає видалення бруду, сміття, органічних речовин та значно зменшує кількість мікроорганізмів на забрудненій поверхні. Очищення необхідно здійснювати послідовно від найчистіших до найбрудніших ділянок та від вищих рівнів до нижчих. Підлогу необхідно очищати останньою. Обладнання треба очищати одразу ж після використання.

Дезінфекція поверхонь

Розчини для дезінфекції необхідно готувати в необхідній концентрації та відповідно до рекомендацій виробника. Занадто високі концентрації збільшують токсичний вплив на людей, які контактують із розчином, та можуть пошкодити поверхні. На поверхню необхідно наносити таку кількість дезінфекційного розчину, аби вона залишалася вологою впродовж часу експозиції, і дезінфекційний засіб міг знищити збудника.

В Україні в закладах охорони здоров’я дозволено використовувати виключно засоби, які внесені до Державного реєстру дезінфекційних засобів та містять такі активні речовини: 70–90% етиловий або ізопропіловий спирт, гіпохлорит натрію, фенол- і йодофорвмісні дезінфекційні засоби, четвертинні амонієві сполуки (виключно для некритичних медичних виробів).

Для проведення рутинної і планової дезінфекції заборонено використовувати розпилення (аеролізацію) дезінфекційних засобів (наприклад фенолвмісних або четвертинних амонієвих сполук). Не рекомендовано використовувати розпилення озону та перекису водню, адже достовірних даних щодо їх ефективності немає.

Кожен працівник закладу має бути поінформований щодо небезпеки, яку несуть для його здоров’я засоби для очищення й дезінфекції та інфекційні агенти. Працівники, які виконують очищення й дезінфекцію, обов’язково мають використовувати відповідні засоби індивідуального захисту, підбір яких залежить від виду небезпечного агенту і тривалості можливої взаємодії з ним.

Очищення медичного обладнання

Критичне медичне обладнання та інструменти мають очищатися, дезінфікуватися та стерилізуватися згідно з рекомендаціями виробника для попередження передавання інфекційних агентів відповідно до ДСТУ EN ISO 17664:2018 Стерилізація медичних виробів.

Некритичне обладнання (наприклад дозатори, апарати штучної вентиляції легень — ШВЛ) має бути очищене й дезінфіковане перед використанням для іншого пацієнта та/або після використання. Під час експлуатації такого обладнання треба забезпечити недопущення його контакту з пацієнтом та забрудненими об’єктами. Забезпечення кожного пацієнта індивідуальним набором некритичного медичного обладнання (наприклад термометр, стетоскоп, тонометр) знижує ризики передавання інфекцій.

У програму з очищення та дезінфекції необхідно включити комп’ютери, мобільні телефони та кишенькові персональні комп’ютери. Незважаючи на те що використання спеціальних захисних чохлів дає можливість проводити очищення та дезінфекцію, варто звертати особливу увагу працівників на правильне поводження з цими пристроями під час догляду за пацієнтом. Наприклад, використання таких приладів у зоні пацієнта рекомендовано заборонити.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

Пресслужба «Українського медичного часопису» за матеріалами phc.org.ua

Джерело: www.umj.com.ua