Ред.: Аверкіна Любов
Люди з посттравматичним стресовим розладом мають мозочок приблизно на 2% менший, ніж у здорових дорослих, особливо в областях, які впливають на емоції та пам’ять. Таких висновків дійшли науковці з Університету Дюка
Мозочок, частина мозку, яка добре відома тим, що допомагає координувати рухи та рівновагу, може впливати на емоції та пам’ять, на які впливає ПТСР. Поки що невідомо, чи менший мозочок схиляє людину до посттравматичного стресового розладу чи ПТСР зменшує область мозку.
«Відмінності були здебільшого в задній частці, де, здається, локалізовано багато когнітивних функцій, пов’язаних з мозочком, а також черв’яку, який пов’язаний із багатьма функціями обробки емоцій»
Е. Хаггінс, яка зараз є доцентом кафедри психології в Університеті Арізони, сподівається, що ці результати спонукають інших розглядати мозочок як важливу медичну мішень для тих, хто страждає на посттравматичний стресовий розлад.
«Якщо ми знаємо, які області задіяні, тоді ми можемо почати зосереджувати такі втручання, як стимуляція мозку, на мозочку та потенційно покращити результати лікування»
Висновки, опубліковані в журналі Molecular Psychiatry, спонукали Хаггінс і її лабораторію почати шукати те, що є першим: менший мозочок, який може зробити людей більш сприйнятливими до ПТСР, або спричинений травмою ПТСР, який призводить до зменшення мозочка.
ПТСР – це розлад психічного здоров’я, спричинений переживанням або свідком травматичної події, такої як автомобільна аварія, сексуальне насильство чи військові дії. Хоча більшість людей, які пережили травматичний досвід, позбавляються від розладу, приблизно у 6% дорослих розвивається ПТСР, який часто позначається підвищеним страхом і повторним переживанням травматичної події.
Дослідники виявили кілька ділянок мозку, пов’язаних із посттравматичним стресовим розладом, у тому числі мигдалеподібне тіло, яке регулює страх, і гіпокамп, важливий центр для обробки спогадів і їх передачі по мозку. Мозочку (лат. «cerebellum»), навпаки, приділялося менше уваги через його роль у ПТСР.
Мозочок, який виглядає так, ніби його невміло закріпили під задньою частиною мозку, відомий за своєю роллю у координації рівноваги та хореографії складних рухів, як-от ходьба чи танець. Але, насправді, його функції набагато ширші за ці.
«Це справді складна сфера. Якщо ви подивитеся, наскільки густо він заселений нейронами порівняно з рештою мозку, не дивно, що він виконує набагато більше, ніж баланс і рух.»
Щільність може бути недооцінкою. Мозочок становить 10% від загального об’єму мозку, але містить більше половини з 86 мільярдів нервових клітин мозку.
Нещодавно дослідники спостерігали зміни розміру щільно стисненого мозочка при ПТСР. Проте більшість цих досліджень обмежена невеликим набором даних (менше 100 учасників), широкими анатомічними межами або зосередженістю лише на певних групах пацієнтів, таких як ветерани чи жертви сексуального насильства з ПТСР.
Щоб подолати ці обмеження, доктор Морі з Університету Дюка разом із понад 40 іншими дослідницькими групами, які є частиною більшої ініціативи з обміну даними , об’єднали свої сканування зображень мозку, щоб якомога ширше та універсальніше вивчати ПТСР. У підсумку група отримала зображення з 4215 МРТ-сканувань дорослих, приблизно у третини з яких був діагностований ПТСР.
Навіть маючи автоматизоване програмне забезпечення для аналізу тисяч сканувань мозку, Хаггінс вручну вибірково перевіряла кожне зображення, щоб переконатися, що межі, проведені навколо мозочка та його багатьох субрегіонів, точні. Результатом цієї ретельної методології був досить простий і послідовний висновок: пацієнти з ПТСР мали мозочок приблизно на 2% менший.
Коли Хаггінс збільшила масштаб певних ділянок у мозочку, які впливають на емоції та пам’ять, вона виявила подібні скорочення мозочка у людей з посттравматичним стресовим розладом. Вона також виявила, що чим гірший посттравматичний стресовий розлад для людини, тим меншим був її мозочок.
Націлювання на мозочок для лікування та додаткові дослідження. Результати є важливим першим кроком у дослідженні того, як і де ПТСР впливає на мозок.
Хаггінс пояснила, що існує понад 600 000 комбінацій симптомів, які можуть привести до діагнозу ПТСР. Важливо також мати на увазі з’ясування того, чи різні комбінації симптомів ПТСР мають різний вплив на мозок. Наразі Хаггінс сподівається, що ця робота допоможе іншим визнати мозочок важливим рушієм складної поведінки та процесів, окрім ходи та рівноваги, а також як потенційну мішень для нових і сучасних методів лікування людей з ПТСР.
«Хоч існують хороші методи лікування, які працюють для людей з ПТСР, ми знаємо, що вони не працюють для всіх.div class="c-blockquote__content">Якщо ми зможемо краще зрозуміти, що відбувається в мозку, тоді ми зможемо спробувати включити цю інформацію, щоб придумати більш ефективні методи лікування, які будуть більш тривалими та ефективними для більшої кількості людей»
За матеріалами: ScitechDaily
