Ред.: Аверкіна Любов

У Вінницькій області вперше за 15 років зафіксували випадок смерті людини від сказу, її покусала домашня кішка. Загалом в Україні за останні 5 років померло понад 20 людей від сказу. Про це розповів в.о заступника генерального директора Вінницького обласного Центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України Олександр Загоруйко.

За його словами, це сталося у Могилів-Подільському районі.

Якщо укус або ослинення відбулись, єдиний дієвий метод врятуватись — одразу звернутись до лікаря та зробити щеплення, каже в.о заступника генерального директора Вінницького оЦКПХ. Вакцини достатньо, вона безоплатна.

В Україні епізоотія сказу триває біля 60 років. Захворювання має тенденцію до подальшого поширення. Сьогодні існує реальна загроза повернення міського сказу (котів, собак). За час війни, особливо у прифронтових регіонах, ситуація зі сказом стає доволі напруженою, реєструється тенденція до зростання. Сказ все частіше вражає не тільки диких, а й домашніх тварин. Зараз в Україні проводиться кампанія з імунізації диких тварин проти сказу – вручну або авіатранспортом єгерські підрозділи та спеціалізовані бригади ветеринарної медицини розкладають оральні вакцини, сховані в смаколиках. Вакцина сприяє створенню імунітету, не викликає захворювання у молодих тварин, не сприяє виділенню вакцинного вірусу зі слиною, безпечна для інших тварин, для людини та природного середовища, стабільна в польових умовах.

Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча.

Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через укус, подряпину та мікроушкодження шкіри, потрапляння зараженої слини на слизові оболонки (ослинення).

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від низки факторів: місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом), кількості й активності вірусу, що потрапив у рану, віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів) включає наявні сліди від укусів, тварини гризуть місце укусу, вони ласкаві, примхливі, насторожені одночасно, у тварини слабкий нетиповий апетит, вони їдять неїстівне. Також характерна слинотеча і блювота.

У збудженій стадії (2–3 дні) тварини стають агресивні і збуджені, нападають, намагаються утекти, гризуть землю. І них можуть з’явитись конвульсії, параліч, косоокість.

Паралітична стадія (2–4 дні) проявляється виснаженням тварини, повним паралічем та, врешті, смертю.

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків. Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною.

Профілактика сказу – це регулярна вакцинація свійських тварин та уникання контактів з потенційно небезпечними тваринами.

На початку жовтня, за повідомленням МОЗ, ЮНІСЕФ доставив в Україну 4 тисячі доз вакцини проти сказу.

Ці вакцини, як безліч інших (від поліомієміту, дитерії і правця, кору, краснухи і паротиту) Україна отримала як гуманітарну допомогу від ЮНІСЕФ, закуплену за кошти донорів – USAID, уряди Японії і Італії

Бережіть себе та будьте здорові.

За матеріалами: ЦГЗ МОЗ України