Ред.: Аверкіна Любов
Після пандемії COVID-19, від якої світ ще й досі оговтується, групи вчених шукають наступні загрози пандемії. Мисливці за коронавірусом зосередилися на Китаї та Південно-Східній Азії, де дикі кажани переносять найближчих відомих родичів SARS-CoV-2.
Але дослідження деяких видів кажанів у Великобританії показує, що вчені, можливо, захочуть розгорнути ширшу мережу досліджень. Лабораторні аналізи виявили нові коронавіруси, причому деякі з тієї ж групи, що й SARS-CoV-2.
Подальші лабораторні дослідження безпечних версій цих вірусів показують, що деякі мають спільні ключові адаптації з SARS-CoV-2, але навряд чи вони поширюватимуться серед людей без подальшої еволюції.
«SARS-CoV-2 належить до групи коронавірусів під назвою сарбековіруси, які циркулюють у кажанів. Але до пандемії зусилля з пошуку та характеристики цих вірусів були зосереджені на Азії. Європа та Великобританія були повністю проігноровані»
Щоб допомогти заповнити цю прогалину, Саволайнен та його колеги об’єдналися з групами, які займаються реабілітацією та збереженням кажанів, щоб зібрати загалом 48 зразків фекалій кажанів, які представляють 16 із 17 видів, які розмножуються у Сполученому Королівстві. Генетичне секвенування виявило дев’ять коронавірусів, у тому числі чотири сарбековіруси та один, пов’язаний з коронавірусом, відповідальним за Близькосхідний респіраторний синдром, або MERS, який періодично поширюється на верблюдів і людей.
Один сарбековірус, знайдений у малого підковоноса (Rhinolophus hipposideros), мав білок-шип, який міг інфікувати клітини людини, приєднуючись до білка під назвою ACE2, того самого рецептора, який використовується SARS-CoV-2. Але версія спайку сарбековірусу у Великобританії не прикріплювалася так сильно, як SARS-CoV-2, і псевдовіруси могли інфікувати лише клітини людини з неприродно високим рівнем ACE2. Це робить малоймовірним те, що вірус може легко інфікувати людей і поширюватися, кажуть дослідники.
«Це заспокоює, але інші сарбековіруси, що циркулюють у британських кажанів, можуть ефективніше зв’язуватися з ACE2 людини.»
У своєму попередньому дослідженні він з колегами вивчав малих підковоносів Великобританії та виявив ознаки того, що приблизно половина з них інфікована сарбековірусами.
«Подальші адаптації, які допомагають цим вірусам ефективніше інфікувати людські клітини, можливо, неважко знайти.
Як тільки вірус ступив у двері, йому легше адаптуватися далі.»
Тайлер Старр, молекулярно-еволюційний біолог з Університету Юти в Солт-Лейк-Сіті, каже, що сарбековіруси, які й досі ідентифікуються в Європі та Африці, ймовірно, являють собою вершину айсберга, коли йдеться про справжнє різноманіття та географічний розподіл групи. Він не здивується, якщо наступний сарбековірус, який пошириться на людей, прийде з безпрецедентного місця чи гілки генеалогічного дерева
. «Наступна загроза пандемії цілком може бути на нашому власному подвір’ї»
За матеріалами: NATURE.COM
0
