Нещодавно ми писали про відкриття у нейрофізіології, що змінюють погляд на функціонування мозку. Наприклад, науковці з’ясували як мозок регулює нашу активність коли ми хворіємо або стомились. Тут ми писали, що було відкрито четверту мозкову оболонку, у додаток до dura mater, arachnoidea, pia mater. А минулого тижня вчені здивували світ відкриттям, що форма мозку впливає на його діяльність та активність не менше ніж складні взаємозв’язки між нейронами. (гиперссілка на статью от 01.06, «ми неправильно розуміли як працює мозок»)

Дослідження, проведене вченими охорони здоров’я Університету Юти, виявило значну роль мікроглії, як прийнято вважати, другорядного типу клітин мозку, у контролі поведінки, пов’язаної з тривогою. Дослідження виявило, що певні популяції мікроглії можуть спровокувати тривожну поведінку та обсесивно-компульсивний розлад (ОКСР), тоді як інші пригнічують їх.

Стимулюючи певні популяції мікроглії, дослідники могли активувати або пригнічувати цю поведінку у мишей. Це нове розуміння кидає виклик вірі в те, що нейрони є єдиними контролерами поведінки, і пропонує багатообіцяючий шлях для терапії лікування тривоги.

Пандемія та її наслідки для психічного здоров’я привернули увагу вчених всього світу. Але причини та механізми розвитку станів, пов’язаних із тривогою, включаючи обсесивно-компульсивний розлад (ОКСР), досі неясні. У новому дослідженні вчені з охорони здоров’я Університету Юти виявили важливість другорядного типу клітин у мозку — мікроглії — у контролі поведінки, пов’язаної з тривогою, у лабораторних мишей. Традиційно вважається, що нейрони — переважний тип клітин мозку — контролюють поведінку. Дослідники показали, що певні популяції мікроглії активують тривогу та поведінку ОСР, тоді як інші послаблюють їх. Крім того, мікроглія спілкується з нейронами, щоб викликати поведінку. Висновки, опубліковані в журналі Molecular Psychiatry , можуть зрештою призвести до нових підходів до цільової терапії.

Миші з поведінкою, схожою на ОСР, не можуть протистояти догляду за собою. Вони так сильно вилизують своє тіло, що їхня шерсть злізає, і на них з’являються рани. Раніше команда Капеккі виявила, що мутація в гені під назвою Hoxb8 спричинила у мишей ознаки хронічної тривоги та надмірне доглядання. Несподівано вони виявили, що джерелом такої поведінки є мікроглія. Мікроглія, що становить лише 10% клітин мозку, вважалася мозковим «сміттєзбірником», який утилізував пошкоджені або мертві нейрони і білки аномальної форми. Їхні відкриття також були одними з перших, які показали, що мікроглія Hoxb8 важлива для контролю поведінки шляхом спілкування з певними нейронними ланцюгами.

Навін Нагаджаран, доктор філософії, генетик і нейробіолог з U Health і провідний автор дослідження за допомогою оптогенетики вивчав як працює цей взаємозв’язок. Ніби граючи у відеогру, він використовував лазер для стимуляції певних популяцій мікроглії в мозку. Коли вони використовували лазер для стимуляції однієї субпопуляції, мікроглії Hoxb8, миші стали більше хвилюватися. Коли лазер запускав мікроглію Hoxb8 в інших частинах мозку, миші доглядали за собою. Націлювання на мікроглію Hoxb8 в ще одному місці мало численні наслідки: тривога мишей зросла, вони доглядали за собою та завмирали, що свідчить про страх. Щоразу, коли вчені вимикали лазер, поведінка припинялася.

Дослідження показує, що розташування та тип мікроглії є двома характеристиками, які, здається, є важливими для тонкої налаштування поведінки тривоги та ОКР. Мікроглія спілкується з певними нейронами та нейронними ланцюгами, які в кінцевому підсумку контролюють поведінку. Визначення цих взаємодій у мишей може призвести до терапевтичних мішеней для контролю надмірної тривоги у пацієнтів.

За матеріалами: SciTechDaily