53-річний чоловік з Німеччини став третім в світі пацієнтом з ВІЛ, якому було оголошено що він не заражений вірусом. Це сталось після процедури пересадки кісткового мозку від ВІЛ-стійкого донора.

Антиретровірусна терапія, яка призначається пацієнтам для лікування ВІЛ знижує рівень вірусу в крові до рівня, коли він не виявляється, що запобігає передачі віруса іншим людям. Імунна система утримує вірус в певних «резервуарах», і не може знищити його цілком, тому, в разі припинення прийому АРТ вірус може повернутись – почати розмножуватись та ширитись. Тому антиретровірусну терапію призначають пожиттєво.

Пошуки лікування, яке б усунуло «резервуар» зберігання віруса тривають. Чоловік, якого називають «дюсельдорфським пацієнтом» і чиє ім’я не розголошується, припинив приймати терапію з 2018 року і з тих пір не заражений ВІЛ.

Лікування стовбуровими клітинами вперше використали для «берлінського пацієнта», Тімоті Рея Брауна. 2007 року він пройшов процедуру трансплантації кісткового мозку. Підчас такої процедури власні імунні клітини пацієнта знищуються та замінюються стовбуровими клітинами донора. Причиною такої трансплантації був гострий мієлоїдний лейкоз. Команда лікарів обрала донора з генетичною мутацією CCR5Δ32/Δ32, яка перешкоджає експресії клітинного білка CCR5 на поверхні клітини. ВІЛ використовує цей білок для проникнення в імунні клітини, тому мутація робить клітини ефективно стійкими до вірусу. Після процедури Браун зміг припинити прийом АРТ і залишався вільним від ВІЛ до своєї смерті в 2020 році.

2019 року лікарі виявили, що така сама процедура виявилась ефективною для «лондонського пацієнта». 2022 року лікарі оголосили, що пацієнт вільний від Віл протягом 14 місяців.

У пацієнта з Дюсельдорфа був надзвичайно низький рівень ВІЛ завдяки АРТ, яку він приймав, коли йому діагностували гострий мієлоїдний лейкоз. У 2013 році команда під керівництвом вірусолога Бйорна-Еріка Єнсена з Дюссельдорфської університетської лікарні в Німеччині знищила ракові клітини кісткового мозку пацієнта та замінила їх стовбуровими клітинами від донора з мутацією CCR5Δ32/Δ32.

Протягом наступних 5 років команда ретельно досліджувала зразки тканин і крові пацієнта. Регулярно знаходили специфічні імунні клітини та генетичний матеріал віруса, проте лікарі не були впевнені чи це наслідок існування «резервуара» вірусу, чи просто вірусні залишки.

Команда додатково проведи тести з трансплантацією на мишах, аби вирішити це питання, і з’ясувалось, що вірус не розмножується після такої процедури.

Наразі експерти кажуть, що успішне лікування декількох пацієнтів за допомогою комбінації АРТ і ВІЛ-резистентних донорських клітин робить шанси на вилікування ВІЛ у цих осіб дуже високими. Проте, вірус здатний мутувати і знаходити інші шляхи для проникнення в клітини. До того ж не ясно, як хіміотерапія вплинула на вірус, чи була вона одним з чинників одужання.

Говорити що заміна кісткового мозку стане доступною для всіх пацієнтів неможливо через високі ризики, наприклад, відторгнення донорських клітин. Зараз кілька команд вчених працюють генетичною модифікацією власних клітин реципієнта для отримання CCR5Δ32/Δ32, що повинно усунути потребу донорів.

За матеріалами: NATURE.COM