Дослідники Йельського університету виявили закономірність мозкової активності, яка пророкує тягу до наркотиків та їжі.
Illustration by Michael S. Helfenbein
Відомо. Що тяга є ключовим фактором розладів поведінки, пов’язаних з вживанням психоактивних речовин. Проте, як саме мозок викликає бажання, не зовсім зрозуміло.
У новому дослідженні вчені з Йеля, Дартмуда та Французького національного центру наукових досліджень визначили стабільний мозковий нейромаркер тяги до наркотиків та їжі.
На думку дослідників, це відкриття може стати важливим кроком до розуміння мозкової основи потягу, залежності як розладу мозку та того, як краще лікувати залежність у майбутньому. Важливо, що цей нейромаркер також можна використовувати для диференціації споживачів наркотиків від тих, хто не вживає наркотиків, що робить його не лише нейромаркером тяги, але й потенційним нейромаркером, який одного дня може бути використаний для діагностики розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин.
Для багатьох захворювань існують біологічні маркери, які лікарі можуть використовувати для діагностики та лікування пацієнтів. Щоб діагностувати діабет, наприклад, лікарі перевіряють маркер крові під назвою A1C.
Одна з переваг наявності стабільного біологічного індикатора хвороби полягає в тому, що ви можете провести тест будь-якій людині та сказати, що вона має або не має цієї хвороби.
І ми не маємо цього для психопатології і, звичайно, не для залежності.
Щоб визначити, чи можна встановити такий маркер для тяги, вчені використали алгоритм машинного навчання. Їхня ідея полягала в тому, що якщо багато людей, які відчувають однакові рівні тяги, мають спільну модель мозкової активності, то алгоритм машинного навчання зможе виявити цю модель і використовувати її для прогнозування рівнів тяги на основі зображень мозку.
Для дослідження вони використали дані функціональної магнітно-резонансної томографії (МРТ), які дають змогу зрозуміти мозкову діяльність, і самооцінку прагнення 99 людей навчати та тестувати алгоритм машинного навчання. Дані МРТ були зібрані, коли люди, які назвали себе споживачами наркотиків або не вживають наркотики, переглядали зображення наркотиків і дуже смачної їжі. Потім учасники оцінювали, наскільки сильно вони прагнули предметів, які бачили.
За словами дослідників, алгоритм визначив модель мозкової активності, яка може бути використана для прогнозування інтенсивності тяги до наркотиків і їжі лише за зображеннями МРТ. Патерн, який вони спостерігали — який вони назвали «сигнатурою нейробіологічного потягу (NCS)» — включає активність у кількох дялінках мозку, деякі з яких попередні дослідження вже пов’язували з вживанням психоактивних речовин і потягом. Однак NCS також забезпечує новий рівень деталізації, показуючи, як нейронна активність у субрегіонах цих областей мозку може передбачати бажання. Цікавим виявився факт, що тяга до наркотиків виникає в тих самих нейронних скупченнях, що і тяга до наркотиків. Проте, їхній маркер зміг відрізнити споживачів наркотиків на основі реакцій мозку на сигнали наркотиків а не на сигнали їжі.
Ці результати не стосуються однієї речовини, тому що ми включили учасників, які вживали кокаїн, алкоголь і сигарети, і NCS передбачає потяг до всіх них.
Отже, це справді біомаркер тяги та залежності. У всіх цих розладах, пов’язаних зі зловживанням психоактивними речовинами, є щось спільне, що виявляється в момент потягу. Ми можемо використовувати NCS у майбутніх дослідженнях, щоб виміряти, як стрес або негативні емоції збільшують бажання вживати наркотики або побалуватись нашим улюбленим шоколадом
За матеріалами: YaleNews
0
