Єльські дослідники виявили причину хронічного запалення, що пошкоджує легені у хворих на муковісцидоз. Це може стати мішенню для лікування.

Муковісцидоз - це генетичне захворювання, яке вражає різні органи в організмі. У легенях хвороба спричиняє накопичення слизу, який затримує бактерії та робить пацієнтів більш сприйнятливими до інфекції. З часом, у міру погіршення симптомів, інфекції часто стають хронічними протягом усього життя пацієнтів.

Муковісцидоз розвивається в результаті мутації гена, що знаходиться в довгому плечі 7-ї хромосоми й передається за аутосомно-рецесивним типом при спадкуванні двох мутантних генів. При порушенні цього гену, що кодує CFTR (трансмембранний регулятор муковісцидозу) в епітеліальних клітинах порушується транспорт іонів хлору, нарію, бікарбонатів, змінюється pH в середині і зовні клітини. В легенях накопичується в’язкий слиз, розвиваються бактеріальні інфекції, які згодом хронізуються, виникають бронхоектази, кісти, ателектази. В наслідок ураження ШКТ у пацієнтів розвивається недостатність екзокринної функції підшлункової залози та цукровий діабет, жирова дистрофія печінки, цироз. Якість життя пацієнтів постійно погіршується.

Можливою причиною постійного запалення, що викликає незворотні пошкодження легенів у пацієнтів з кістозним фіброзом називають моноцити. Вчені виявили що моноцити запускають молекулярний ланцюг подій, який і приводить до тривалого запалення і пошкодження легеневої тканини. Препарат, націлений на моноцити ,здатний уповільнити прогресування пошкодження тканин у мишей, тож, вчені припускають що він буде ефективним і у людей.

У новому дослідженні дослідники проаналізували легеневу тканину, взяту у пацієнтів із прогресуючим муковісцидозом, щоб краще зрозуміти, що викликає запалення в легенях. Вони виявили, що в місцях пошкодження тканини було багато моноцитів, у 5-10 разів більше, ніж у здорових легенях. Потім, щоб оцінити роль моноцитів у муковісцидозі, вони звернулися до мишачої моделі хронічного запалення легенів, яка демонструє рівні пошкодження легенів і функціональне зниження, подібні до того, що спостерігається у пацієнтів з муковісцидозом. Моноцити приваблюють на місце запалення нейтрофілів. В нормі, як тільки роботу нейтрофілів і моноцитів виконано, ці клітини повинні піти. Дослідники виявили, що при муковісцидозі це не так.

У моделі з мишами дослідники протестували інгібітор CCR2 (хемокінового рецептору типу 2). Цей білок служить детектором імунного сигналу що приваблює моноцити. Інгібітор CCR2 зменшує кількість моноцитів в легеневій тканині, не блокуючи усі клітини, а наближаючи їхню кількість до норми.

Зараз інгібітори CCR2 проходять клінічні випробування для інших захворювань, таких як рак. Результати цього дослідження свідчать про те, що вони також можуть бути ефективними в лікуванні хронічного запалення, виявленого при муковісцидозі.

На сьогодні лікування муковісцидозу здебільшого симтоматичне – муко і бронхолітики, ферменти, протизапальна терапія, фізіотерпія. Надією для пацієнтів є препарати - модулятори білка CFTR. Муковісцидоз в Україні включено до неонатального скринінгу. Проте, на сьогодні в Україні не існує реєстру пацієнтів, хворими опікуються благодійні фонди та організації. Середня тривалість життя з муковісцидозом в Україні – 35 років, в країнах західної Європи 45-50.

В Україні частота муковісцидозу становить 1 на 2300 новонароджених, тобто, кожний рік народжується 250—300 хворих дітей. У світі щороку реєструють більш 45000 випадків муковісцидозу у дітей. Частота носіїв гена муковісцидозу — 3-4 %. Всього на Землі близько 275 млн людей-носіїв цього гена.

За матеріалами: YaleNews