Без світла та води? під безперервними обстрілами вони рятували життя поранених містян. Медики маріупольської лікарні імені Мацука змогли протриматися півтора місяця, аж поки ворожі ракети не знищили заклад. Тоді вони були змушені залишити рідне місто.

Директор медзакладу Андрій Серветик зараз працює лікарем у Кропивницькому. Розповідає – від 28 лютого бомбардування не припинялися. А від початку березня у лікарні зникли вода та світло. Ситуацію рятували генератори, пальне для яких під обстрілами діставали самі медики.

Завдяки цьому могли цілодобово оперувати поранених на сусідніх столах в одній операційній. Лік потерпілих йшов на тисячі. Попри відчайдушні зусилля медиків, врятувати змогли не усіх. Найважче констатувати смерть дітей, розповідає дитячий лікар-реаніматолог Ігор Богдан.

Під час ворожих обстрілів просто на робочому місці загинули троє лікарів – Андрій Гнатюк, Сергій Власюк та Анатолій Казанцев. Пів сотні працівників вже не просто працювали, а й жили у закладі, бо окупанти або розбомбили житло, або до нього неможливо було дістатися. Наприкінці березня в лікарні не лишилося жодного вцілілого відділення. І адміністрація ухвалила рішення про евакуацію лікарні.

Виїжджали через “Азовсталь" під обстрілами. Це, наче рулетка. Хтось не виїхав, а наші виїхали всі. Потім принизлива процедура блокпостів окупантів, але вижили всі, розповідає директор медзакладу та додає, що деякі працівники лікарні відмовилися виїжджати і залишилися доглядати за ще невиписаними пацієнтами. Однак окупанти силоміць вивезли усіх із закладу, а саму лікарню перетворили на руїни.

Наразі евакуйовані лікарі та медсестри маріупольської лікарні № 4 роз’їхалися по усій Україні – туди, де їм запропонували роботу і дах над головою. Проте всі вони сподіваються, що коли Маріуполь буде українським, їхню рідну лікарню відбудують, і вони повернуться додому.

Варто зазначити, що Маріуполь, який зруйнований на 95%, перебуває в блокаді російських окупантів від 1 березня. У місті вже майже три місяці немає жодних комунікацій.