Безжалісна війна, яка триває в Україні вже 47 днів, забрала життя 183 дітей. На жаль, ці цифри неостаточні. До сих пір триває робота з їх встановлення на територіях бойових дій, окупованих та звільнених територіях. За даними, більше ніж 342 дитини отримали поранення.
До числа постраждалих необхідно також віднести діток, які стали свідками жорстоких злочинів вчинених на їх очах, вони отримали дуже сильні психологічні травми та потребують підтримки близьких, довготривалого процесу лікування, реабілітації. Історія дітей з Бучі, які втратили свою маму – є реальним та моторошним прикладом психологічної травми для дітей.
Вові 10 років, Владові – 6. Вони прийшли до мами, принесли цукерки. Їх кладуть на сиру землю. Поруч із консервами, які принесли раніше.
«Щоб вона не була голодна, ми за неї також переживаємо»
– каже Вова.
Старша сестра Софійка, їй 13, до місця поховання не ходить. Вона тримається з усіх сил. Але їй надто боляче. Хлопці разом з Іваном (вітчим) навідуються до мами щодня.
«Ми сумуємо за тобою, сильно сумуємо. Я б все віддав, щоб тебе повернути. Я люблю тебе»
– каже син померлої.
Ці діти, як і багато інших, зостались сиротами в цей важкий час, вони потребую медичної допомоги, щоб повернутись до нормального життя. На жаль. таких дітей багато і їх кількість кожного дня збільшується.
0
