Актуальність

Серповидно-клітинна анемія (СКА) — спадкова гемоглобінопатія, пов’язана з таким порушенням будови білка гемоглобіну, при якому він набуває особливої форми. СКА є найпоширенішою гемоглобінопатією у США, яка спричиняє розвиток значних мультиорганних пошкоджень, хронічної анемії, гострого та хронічного больового синдрому (Piel F.B. et al., 2017). Відомо, що гідроксисечовина має здатність знижувати всі прояви СКА за рахунок підвищення рівня фетального гемоглобіну. Однак застосування гідроксисечовини має також ряд побічних ефектів, які не дають змоги включити її до рекомендованих препаратів при СКА (Loiselle K. et al., 2016). Результати недавніх досліджень свідчать, що метформін підвищує рівень фетального гемоглобіну, який захищає від розвитку СКА (Sanchez-Rangel E. et al., 2017).

Проведено дослідження, в основу якого лягла гіпотеза, що у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) і СКА застосування метформіну асоційоване з нижчою частотою несприятливих наслідків СКА (Badawy S.M., Payne A.B., 2019).

Методи

Проведено ретроспективне когортне дослідження, дані для якого було відібрані з національних баз даних Truven Health Analytics MarketScan Medicaid за період з 1 січня 2006 р. до 30 червня 2016 р. До дослідження включено пацієнтів, які не приймали метформіну. Критеріями виключення були: прийом хелатів заліза, інсуліну та гідроксисечовини.

Основні кінцеві точки: частота госпіталізацій та звернень за медичною допомогою, вазооклюзійні кризи, інсульт, гострий коронарний синдром та ураження нирок (аваскулярний некроз).

Результати

Загалом до дослідження було включено 8373 пацієнтів зі СКА, з яких 1612 (19%) мали супутній ЦД. Усім критеріям включення відповідали 457 пацієнтів. середній вік становив 43 (33–52) роки, 72% — жіночої статі. Із 457 пацієнтів 142 (31%) приймали метформін.

В учасників дослідження, які отримували метформін, були відзначені клінічно та статистично значуща нижча частота госпіталізацій з усіх причин (відносний ризик (ВР) 0,68; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,52–0,88; р<0,01), нижча частота госпіталізацій, пов’язана зі СКА (ВР 0,45; 95% ДІ 0,30–0,66; р<0,01) та звернення до відділень невідкладної медичної допомоги (ВР 0,34; 95% ДІ 0,21–0,54; р<0,01). Крім того, у групі метформіну відзначали нижчу частоту ускладнень СКА, в тому числі вазооклюзійних кризів (ВР 0,22; 95% ДІ 0,12–0,41; р<0,01), гострого коронарного синдрому (ВР 0,17; 95% ДІ 0,05–0,60; р=0,01) та аваскулярного некрозу (ВР 0,30; 95% ДІ 0,11–0,87; р=0,03).

Висновки

Результати проведеного дослідження продемонстрували, що застосування метформіну у пацієнтів зі СКА зумовило значно нижчу частоту звернень за медичною допомогою та розвитку ускладнень (вазооклюзійний криз, гострий коронарний синдром, аваскулярний некроз). Отримані результати дають перші докази того, що застосування метформіну має клінічні переваги не лише для пацієнтів із ЦД.

• Loiselle K., Lee J.L., Szulczewski L. et al. (2016) Systematic and meta-analytic review: medication adherence among pediatric patients with sickle cell disease. J. Pediatr. Psychol., 41(4): 406–418.
• Piel F.B., Steinberg M.H., Rees D.C. (2017) Sickle cell disease. N. Engl. J. Med., 376(16): 1561–1573.
• Sanchez-Rangel E., Inzucchi S.E. (2017) Metformin: clinical use in type 2 diabetes. Diabetologia, 60(9): 1586–1593.
• Badawy S.M., Payne A.B. (2019) Association between clinical outcomes and metformin use in adults with sickle cell disease and diabetes mellitus. Blood Adv., 3(21): 3297–3306 (https://doi.org/10.1182/bloodadvances.2019000838).

Анна Хиць