Актуальність

Тривала симптоматика (понад 12 тиж) та персистуючі візуальні зміни понад 4 тиж, які супроводжуються поліпами та субмукозною еозинофільною інфільтрацією, зумовлюють клінічну картину хронічного риносинуситу (ХРС). Згідно із сучасними поглядами, ключовим ланцюгом у патогенезі ХРС є хронічне запалення неінфекційної природи, яке спричиняє порушення дренажної функції носа та призводить до вторинного інфікування. Відповідно до рекомендацій Європейської погоджувальної ради з риносинуситу та поліпів (EPOS) від 2012 р. з метою зменшення набряку слизової оболонки носа та відновлення носового дихання для лікування ХРС рекомендовані короткочасні курси пероральних кортикостероїдів (рівень доказовості А). Однак, враховуючи суперечливість дозування та серйозні побічні ефекти від застосування кортикостероїдів, питання безпеки для пацієнтів залишається невирішеним. Це стало причиною проведення огляду на чолі з Мохаммедом Чаабан (Mohammed R. Chaaban), Техаський університет, США. Результати опубліковані наприкінці липня 2020 р. у журналі «Вухо, ніс, горло» науково-дослідної серії журналів «Sage journals».

Результати

До огляду залучено дані 87 пацієнтів із назальними поліпами та без них, у лікуванні яких застосовували пероральні форми глюкокортикостероїдів (ГКС) за період 2012–2018 рр. За первинну точку ефективності лікування оглядачі визначили апоптоз поліпів носової порожнини. Вторинною точкою вважали апоптотичний індекс, який визначався проведенням алерготесту та визначенням рівня еозинофільної інфільтрації <20% еозинофілів. Результати риноскопії оцінювали за шкалою Ланд — Кенеді.

Загалом курсова доза ГКС коливалася в межах 150–352 мг за 14 днів. Було з’ясовано, що 6-місячна ремісія від застосування ГКС досягнута при застосуванні 5-денного курсу ГКС у передопераційний та 9-денного курсу у післяопераційний період у пацієнтів із поліпозною формою ХРС. Однак дози ГКС у всіх дослідженнях суттєво відрізнялися, що не дало змоги стандартизувати призначення ГКС.

Безпека застосування пероральної форми ГКС не вивчалася в жодному з досліджень, за винятком одного повідомлення щодо меншої кількості побічних ефектів від застосування інгаляційної форми ГКС порівняно з пероральною. Оглядачі зауважили відсутність впливу ГКС на порушення перцептивних розладів нюху у пацієнтів.

Висновки

Таким чином, на думку оглядачів, висновки щодо стандартизації призначення ГКС пацієнтам із ХРС передчасні та вимагають проведення досліджень зі зрозумілою рандомізацією та можливістю порівняння з контрольною плацебо-групою.

• Mansi А., Bui R., Chaaban M.R. (2020) Oral Corticosteroid Regimens in the Management of Chronic Rhinosinusitis. journals.sagepub.com/home/ear. DOI: 10.1177/0145561319876906 journals.sagepub.com/home/ear.
  (https://journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/0145561319876906#bibr15-0145561319876906).

Юлія Жарікова