Лактоза — основне джерело калорій у молоці та невід’ємна частина раціону багатьох популяцій людей, здатних перетравлювати цей дисахарид у зрілому віці. У нормі у всіх немовлят молочний цукор розщеплюється у тонкій кишці спеціальним ферментом — лактазою. Останній припиняє вироблятися з віком. Таким чином, дефіцит лактази (ДЛ) — це неспроможність експресувати фермент, який забезпечує гідроліз лактози у галактозу та глюкозу у тонкій кишці. Немовлята унікально пристосовані до харчування на основі лактози. У ході рандомізованих клінічних досліджень з’ясовано, що діти, яких годували грудним молоком або сумішшю з лактозою мали високі рівні глюкози та інших поживних речовин у крові порівняно з контрольною групою. Коров’яче молоко містить близько 5 г лактози у 100 мл, що відповідає 12,5 г лактози при стандартному об’ємі молока (у деяких країнах) у 250 мл (таблиця).
Таблиця. Вміст лактози у молочних продуктах
| Продукти харчування | Вміст лактози (г) на 100 г продукту |
|---|---|
| Цільне молоко | 4,7 |
| Знежирене молоко | 4,8 |
| Безлактозне молоко | <0,1 |
| Козяче молоко | 4,5 |
| Йогурти | 3,0–4,0 |
Наразі все більшої популярності набирає так звана безлактозна дієта. У супермаркетах досить легко знайти безліч продуктів харчування із маркуванням «без лактози» або «lactose free». Споживання молока стрімко знижується у США і є найнижчим у країнах із високою розповсюдженістю непереносимості лактози у популяціях. Дійсно, згідно з даними Національного обстеження стану здоров’я та харчування (NHANES), приблизно 5% немовлят отримували суміші зі зниженим вмістом лактози протягом 2003–2010 рр., і ця тенденція тільки посилюється. Нещодавно проведені метааналізи оцінили розповсюдженість ДЛ і визначили, що найнижчі показники зафіксовані у скандинавських країнах, зокрема <5% у Данії, а найвищі — серед населення Кореї та Китаю (показники розповсюдженості наближуються до 100%).
Розщеплення та всмоктування лактози
Як зазначено вище, перетравлення та всмоктування лактози відбувається у тонкій кишці. Лактоза є основним субстратом лактаза-флоризин-гідролази, яка розщеплює дисахарид молочного цукру до моносахаридів глюкози та галактози, які пізніше активно транспортуються до епітеліальних клітин (ентероцитів) за допомогою натрійзалежних котранспортерів глюкози SGLT1 та GLUT2. З ентероцитів глюкоза переміщується до навколишніх капілярів за рахунок полегшеної дифузії.
Зазначимо, що непереносимість лактози буває вродженою та набутою. Вроджена, у свою чергу, поділяється на алактазію та первинну гіполактазію. Алактазія — повна відсутність лактази з моменту народження, захворювання, пов’язане з порушенням структури гена лактази. Наразі для цих дітей є безлактозні суміші для вигодовування. Частіше у новонароджених наявна функціональна незрілість ферментної системи, і це може зумовлювати ефект непереносимості молока, яка у немовлят проходить через деякий час. Первинна гіполактазія — це непереносимість молока, пов’язана з генетично детермінованим віковим зниженням активності гена лактази, і внаслідок цього — зі зниженням синтезу лактази у кишечнику. У 1970-х роках було продемонстровано, що широка розповсюдженість непереносимості молока у деяких народів — це не хвороба, як вважали європейські лікарі, а варіант норми. У 2002 р. фінські дослідники виявили конкретну ділянку у геномі людини, яка визначає, чи буде ген функціонувати, чи припинить функціонування впродовж дорослішання (Боринська С., 2018).
Клінічне значення непереносимості лактози
- Непереносимість лактози визначається низкою симптомів в осіб із індивідуальною лактозною мальабсорбцією (метеоризм, здуття живота, діарея, абдомінальний біль).
- Більшість індивідуумів із мальабсорбцією лактози нормально переносять дозу лактози, яка не перевищує 12 г молока, що відповідає 250 мл молока. Більш значні дози лактози можна переносити, якщо розподіляти протягом усього дня.
- Симптоматика непереносимості лактози залежить від сили подразника та наявності вісцеральної гіперчутливості, яку виявляють у багатьох пацієнтів із синдромом подразненого кишечнику (СПК).
- Варіанти лікування непереносимості лактози включають дотримання низьколактозної дієти, призначення пребіотиків з метою адаптації мікробіоти товстої кишки.
- Непереносимість низьких та помірних доз лактози свідчить про наявність СПК. Ефективне лікування дієтою у цьому разі потребує не відмову від споживання харчових продуктів із низьким вмістом лактози, а насамперед — дієтотерапію зі зниженим вмістом ферментованих олігосахаридів, дисахаридів, моносахаридів та поліолів (FODMAP).
Діагностика мальабсорбції та непереносимості лактози
Доступні 5 тестів на наявність мальабсорбції лактози, а саме:
- Водневий дихальний тест.
- Тест на толерантність до лактози.
- Тест на дуоденальну лактазну активність.
- Тест на наявність гаксілози або галактози у сечі.
- Генетичний тест на непереносимість лактози.
Лікування мальабсорбції та непереносимості лактози (рисунок)
- Misselwitz B., Butter M., Verbeke K. et al. (2019) Update on lactose malabsorption and intolerance: pathogenesis, diagnosis and clinical management (https://gut.bmj.com/content/68/11/2080.full#F1).
Катерина Приходько-Дибська
Джерело: https://www.umj.com.ua/
