Алергія вважається супутницею цивілізації, а алергічні захворювання є показником медичного здоров’я в несприятливих умовах зовнішнього середовища. ХХІ ст., за словами спеціалістів у галузі алергології, буде супроводжуватись подальшим зростанням алергологічної патології. Ряд алергозахворювань беруть початок у ранньому дитинстві. Атопія – генетично детермінована алергія спостерігається у 20-40% популяції людей у цілому світі. Починаючи з другої половини ХХ ст. відмічається поступовий, але неухильний ріст поширеності АЗ у дітей. За даними наукових досліджень, АЗ страждають від 15 до 25% дитячого населення. Це у значній мірі пов’язано із екологічним дисбалансом, хімізацією побуту і с/г, широким і часто безконтрольним застосуванням а/б, раннім припиненням грудного вигодовування. Більше того, упродовж останніх десятиріч спостерігається значне омолодження АЗ, тобто, зміщення їх початку на більш ранній вік і схильність до більш тяжких клінічних форм. Таким чином, проблема алергії у дітей є однією із найбільш актуальних в сучасній клінічній медицині.
Алергія, термін, який вперше запропонований австралійським педіатром Пірке у 1906 р. і буквально означає allos інший, ergon – дія, змінена реактивність організму, здебільшого гіперчутливість на вплив алергену.
Сезонна алергія або поліноз (анг. Роllen – пилок) – це алергічне захворювання із групи атопічних, яке викликане рослинним пилком і характеризується гострими запальними змінами слизової оболонки дихальних шляхів та очей.
Це захворювання спостерігається у період цвітіння окремих рослин, має виражену сезонність. Пилок містить у собі генетичний матеріал, який розноситься вітром або комахами. Він є білкововмісною речовиною, до складу якого входять і ін. інгредієнти органічної та неорганічної природи: жири, вітаміни, ферменти, мікроелементи, цукор. На сьогодні відомо, що полінозом хворіють 3-4 % людей земної кулі.
У Європі спостерігають 3 періоди перебігу полінозу: 1- весняний – із середини квітня до кінця травня – пов’язаний здебільшого із цвітінням дерев: вільхи, берези, ліщини, тополі, дуба, ясеню, граба; 2- літній – із початку червня до кінця липня, викликаний пилком лугових трав – тимофіївка, грястиця, лихоцвіт, пирій, пшениці, жита, вівса, кукурудзи, кульбаби; 3 – літньо-осінній – з кінця червня до жовтня. Зумовлений цвітінням полину, лободи, подорожника, кропиви.
Поліноз викликає не на будь-який пилок, а лише той, який має певні властивості та за певних обставин:
- Пилок повинен мати алергічні властивості;
- Пилок має належати до роду рослин, які широко розповсюджені у нашій країні;
- Пилок має мати виражену летючість і продукуватись у значних кількостях, що створює досить високу концентрацію його у повітрі;
- Розмір зерен пилка. Пилок діаметром 25 мкм проникає глибоко у дихальні шляхи і викликає сенсибілізацію, а до 30 мкм затримується у верхніх дихальних шляхах.
Потрапляючи у підслизовий шар, пилок проявляючи себе як антиген запускає алергічну реакцію, частіше негайного типу, рідше сповільненого.
Пацієнти скаржаться на свербіж та почервоніння повік, відчуття піску в очах, сльозотечу, профузний нежить, напади чхання, затруднене носове дихання.
За умови розвитку тяжкого перебігу полінозу, через 2-4 год. після початку захворювання може розвинутись пилкова бронхіальна астма. Здебільшого вона перебігає у поєднанні із алергічним сезонним ринітом та кон’юнктивітом. У разі потрапляння алергену із їжею до цього процесу приєднуються ознаки ураження шлунково-кишкового тракту (нудота, блювота, діарея, біль у животі) у поєднанні із кропив’янкою або набряком Квінке.
У зв’язку із цим, таким хворим рекомендують вилучити із раціону харчування окремі продукти. Якщо у пацієнта є алергія до пилку дерев, вилучають із раціону яблука, горіхи, вишню, черешню, абрикоси. Усім хворим на поліноз забороняється вживати мед, оскільки він містить 10% пилку.
Лікар, який поставив попередній д-з, повинен скерувати хворого в алергологічний кабінет для специфічного обстеження, метою якого є не лише підтвердження попередньо виставленого діагнозу, але і виявлення конкретного специфічного алергену, який викликав поліноз.
Специфічне алергообстеження включає збір алергоанамнезу, об’єктивне обстеження та алерготестування, що передбачає постановку шкірних проб, а також провокаційними пробами – назальними, кон’юнктивальними, інгаляційними або визначення специфічного алергену чи алергенів шляхом виявлення їх у крові, що є більш сучасним методом алергообстеження.
Лікування. У період загострення захворювання використовують антигістамінні препарати у вигляді таблеток, ін’єкцій, крапель, мазей, електрофорезу. Слід змінювати препарати кожні 10 днів, тому, що виникає до них привикання. У разі неефективності а/г, використовують глюкокортикоїди, теж таблетовані, ін’єкційні, у вигляді спреїв, крапель, мазей. За 1-2 міс. перед початком цвітіння рослин використовують препарати, що блокують викид медіаторів алергії, роблять менш чутливими шокові органи. Основне ж лікування хворих на поліноз проводиться у стадії ремісії. Це специфічна гіпосенсибілізація, метод класичної передсезонної профілактичної дії. Специфічна алерговакцинація – лікування сумішшю виявлених алергенів з початковою концентрацією, відповідним алергометричним титруванням. Проводять упродовж декількох років підряд індивідуально підібраними курсами.
Рекомендації по елімінаційній терапії:
в сезон цвітіння обмежити перебування на повітрі;
закрити кватирки мокрою марлею;
не відкривати вікон у машині;
щоденно проводити вологе прибирання вдома;
виключити із раціону харчування продукти, куди може входити пилок і ін. частини відповідних рослин;
носити сонцезахисні окуляри;
тільки сучасні кондиціонери можуть знизити рівень пилку у приміщенні. Окрім цього в приміщенні бажано не курити, не користуватись освіжувачами повітря, лаками, дезодорантами, користуватись витяжкою на кухні.
Литвинець Л. Я. ,к.м.н., доцент кафедри педіатрії ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет“, алерголог вищої кваліфікаційної категорії, консультант алергологічного відділення ОДКЛ.
Пастух О. В., алерголог вищої кваліфікаційної категорії, завідуюча алергологічного відділення ОДКЛ.
