Новини

Відомо, що афективні розлади виявляють у кожної четвертої людини протягом життя. Так, депресивні розлади є основною причиною порушень активної життєдіяльності осіб віком 15–44 років. Але внаслідок відсутності об’єктивних тестів та усвідомлення можливостей стигматизації розлади настрою часто не виявляють або діагностують неправильно, наприклад, фіксують депресію замість біполярного афективного розладу. У подальшому для пацієнта це зумовлює призначення некоректного лікування. В інших випадках перебіг захворювань супроводжується спробами самолікування з використанням алкоголю та інших наркотичних речовин, а для деяких людей неможливість подолати свій стан може завершуватися суїцидальною спробою.

Тому визначення біомаркерів у  крові стає важливим інструментом для верифікації розладів, за яких суб’єктивні самозвіти пацієнта або клінічні враження медичного фахівця не завжди є надійними, а також для прогнозування майбутнього ризику рецидивів захворювання. Крім того, виявлення певних біомаркерів розкриває можливість точного індивідуального підбору ліків та об’єктивного моніторингу реакції пацієнта на призначене лікування. У той час, як сучасні підходи до діагностики та лікування в сфері психіатрії значною мірою спираються на метод спроб та помилок, революційне дослідження, проведене фахівцями Медичної школи Університету Індіани (Indiana University School of Medicine), США, відкриває новий шлях до розуміння біологічної основи розладів настрою, пропонуючи багатообіцяючий гематологічний тест для більш точного вибору лікування таких пацієнтів. Нове дослідження, здійснене під керівництвом професора психіатрії Александра Б. Нікулеску (Alexander B. Niculescu), спирається на раніше отримані результати вивчення біомаркерів крові, визначення яких дозволяє відстежувати суїцидальність, а також больовий синдром, посттравматичний стресовий розлад та хворобу Альцгеймера [3]. Статтю опубліковано в журналі «Молекулярна психіатрія» («Molecular Psychiatry») 8 квітня 2021 р.

Біомаркери РНК в гематологічному тесті — шлях об’єктивізації

Раніше проведеними дослідженнями було ідентифіковано пріоритетні гематологічні біомаркери експресії генів для розладів настрою з використанням візуальної аналогової шкали [2]. Доцільність застосування тих же біомаркерів для відстеження реакції на когнітивно-поведінкову терапію отримала своє незалежне підтвердження в іншій роботі [1]. У подальшому було встановлено гематологічні біомаркери експресії генів, які дозволяли відстежувати суїцидальність, трагічні наслідки змін настрою, з використанням нового поздовжнього покрокового підходу. Проведені дослідження демонстрували високу відтворюваність, являючи собою своєрідний Розетський камінь для множинних генетичних досліджень у цій сфері [4].

Нова робота команди вчених дає опис для розроблення аналізу крові з визначення біомаркерів РНК. Це створює можливість визначити ступінь тяжкості депресивного розладу у пацієнта, ризик розвитку тяжкої депресії та біполярного афективного розладу в майбутньому. Крім того, тест надає інформацію про вибір індивідуалізованої терапії. У дослідженні, що тривало 4 роки, взяли участь більше як 300 пацієнтів — переважно тих, які перебували на лікуванні в Медичному центрі для ветеранів в Індіанаполісі (VA Medical Center in Indianapolis), США. Було застосовано покроковий підхід: виявлення, розподіл пріоритетів, перевірка і тестування.

Спершу за учасниками спостерігали протягом тривалого часу, кожного разу фіксуючи зміни біомаркерів крові в періоди зміни фаз настрою. У подальшому використовували великі обсяги даних, розроблені на основі попередніх досліджень У цій сфері, для перехресної перевірки та визначення пріоритетності отриманих висновків. Спираючись на це, було перевірено 26 найкращих потенційних біомаркерів у рандомізованих когортах пацієнтів з клінічно тяжким перебігом депресії або манії. Після цього біомаркери було протестовано в додаткових незалежних вибірках для визначення важливості їх прогностичного значення стосовно хворих і осіб, які можуть захворіти в майбутньому. Було встановлено 12 основних біомаркерів, які мали найбільш переконливі докази для відстеження та прогнозування депресії: NRG1, DOCK10, GLS, PRPS1, TMEM161B, GLO1, FANCF, HNRNPDL, CD47, OLFM1, SMAD7 та SLC6A4. Для 2 біомаркерів було отримано найбільш переконливі докази щодо розвитку у пацієнта манії.

Використовуючи цей підхід, дослідники змогли також реалізувати процес підбору лікування для окремих пацієнтів. Було отримано підтвердження тому, що основні визначені біомаркери є мішенями препаратів, що вже існують. Це дозволяло цілеспрямовано обирати препарат та аналізувати індивідуальну реакцію на його призначення. Крім того, сигнатури біомаркерів використовували для біоінформаційної ідентифікації нових або перепрофільованих ліків-кандидатів. Серед основних лікарських засобів, які стали потенційними антидепресантами, були піндолол, ципрофібрат, піоглітазон, адифенін, а також природні сполуки азиатикозид та хлорогенова кислота. Доповненням діагностичного та терапевтичного результату проведеного дослідження стало чергове і в даному разі об’єктивне підтвердження того факту, що розлади настрою залежать від змін експресії генів циркадних ритмів.

Висновки

У цілому проведене дослідження поєднує підходи об’єктивної оцінки, цільової терапії та моніторингу реакції пацієнтів на лікування, що формує підґрунтя для практичного впровадження точної медицини для осіб з афективними розладами. На думку авторів, висновки дослідження розкривають практичну можливість втілення наукових результатів у клінічну практику, а також спрощують розробку нових ліків у реалізації моделі персоналізованої медицини. За словами дослідників, важливість роботи, насамперед, визначається тим, що нині кожна четверта людина в своєму житті може зіткнутися з клінічно значимими розладами настрою. Використання біомаркерів крові пропонує об’єктивні клінічні переваги в діагностиці нейропсихіатричних захворювань.

Список використаної літератури

  1. Keri S., Szabo C., Kelemen O. (2014) Blood biomarkers of depression track clinical changes during cognitive-behavioral therapy. J. Affect. Disord., 164: 118-22.
  2. 2. Le-Niculescu H., Kurian S.M., Yehyawi N. et al. (2009) Identifying blood biomarkers for mood disorders using convergent functional genomics. Mol. Psychiatry, 14: 156-74.
  3. Le-Niculescu H., Roseberry K., Gill S.S. et al. (2021) Precision medicine for mood disorders: objective assessment, risk prediction, pharmacogenomics, and repurposed drugs. Mol. Psychiatry, Apr. 8. doi: 10.1038/s41380-021-01061-w.
  4. Niculescu A.B., Le-Niculescu H. (2020) Convergence of recent GWAS data for suicidality with previous blood biomarkers: independent reproducibility using independent methodologies in independent cohorts. Mol. Psychiatry, 25: 19-21.

Н.О. Савельєва-Кулик,
редакція журналу «Український медичний часопис»

Джерело: www.umj.com.ua

1+

AAM

Developer