Проблематика гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) полягає в підвищенні частоти госпіталізацій внаслідок виникнення розладів дихання нелегеневого генезу. На підставі клінічного досвіду висунуто припущення щодо механізму виникнення хронічного кашлю у пацієнтів з ГЕРХ. Потенційним пусковим механізмом виникнення розладів дихання з подальшим розвитком бронхіальної астми (БА) було визнане виникнення езофаготрахеобронхіального рефлексу та активація кашльового рефлексу під впливом стимуляції шлунковим вмістом вагусних рецепторів під час аспірації шлункового вмісту [2]. Виникнення хронічного кашлю в результаті вищезазначених механізмів зумовлює підвищення внутрішньогрудного тиску, який підсилює патологічний рефлюкс та призводить до реактивації рецепторів блукаючого нерва. На підтвердження цієї думки свідчать результати дослідження, в яких виявили вищу частоту епізодів кашлю у пацієнтів з дистальним езофагітом [3]. У результаті безпосереднього подразнення та ініціації езофагобронхіального рефлексу значуще підвищується ризик виникнення бронхоспазму та пошкодження альвео­лярно-капілярної мембрани внаслідок хронічного запалення. Слід зазначити, що застосування у таких пацієнтів препаратів з бронхолітичною дією погіршує перебіг ГЕРХ. Таким чином, поєднання двох видів патології значно погіршує якість життя пацієнтів. Висока частота ГЕРХ у пацієнтів з БА, яка становить 30–90% порівняно з 24% пацієнтів у неастматичних контрольних групах, зумовлює поширене застосування препаратів з групи інгібіторів протонної помпи (ІПП) для полегшення легеневих симптомів [1]. Однак залишається нез’ясованим ризик виникнення БА від застосування ІПП у пацієнтів з ГЕРХ. Група дослідників на чолі з Яо Тунг Вангом (Wang Y.) з університетської клініки Тайхунг, Тайвань, Китайська Народна Республіка, досліджувала підвищення ризику виникнення БА на тлі застосування ІПП у пацієнтів без розладів дихання [4]. Результати опубліковані в журналі «Форпост фармакології» (Frontiers in Pharmacology).

Результати

У когортне ретроспективне дослідження включено 48 154 пацієнти з бази даних о. Тайвань, Китайська Народна Республіка, віком 40–65 років. Під час поділу пацієнтів на інтервенційну та контрольну групу враховано частоту артеріальної гіпертензії, ГЕРХ, клінічних проявів атопічного маршу, цукрового діабету, синдрому апное уві сні та показники ліпідограми. З метою зменшення вираженості шлункових симптомів всі пацієнти застосовували блокатори Н₂-гістамінових рецепторів, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та парацетамол. Пацієнти інтервенційної групи додатково застосовували ІПП впродовж ≤3 міс. Середній час спостереження за інтервенційною та конт­рольною групами становив 5,7±3,4 та 6,9 ± 3,5 року відповідно. Аналіз отриманих результатів свідчить про наступне.

1. Загальна кількість випадків БА за час спостереження становила 3216, при цьому в інтервенційній групі БА відмічено у 1823 пацієнтів, в контрольній — 1393 пацієнтів. Частота БА виявилася в 1,7 раза вищою серед пацієнтів, які застосовували ІПП, порівняно з контрольною групою (р<0,001). Перерахунок на 1000 населення свідчить, що БА виявлена у13,3 осіб з інтервенційної групи проти 8,4 осіб, які не приймали ІПП (95% довірчий інтервал (ДІ) 1,64–1,88).

2. Ризик виникнення БА виявився вищим у пацієнтів без симптомів виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки порівняно з пацієнтами без шлунково-кишкової коморбідності (відносний ризик (HR)=1,95; 95% ДІ 1,8–2,11).

3. Не виявлено впливу на ризик виникнення БА від додаткового застосування блокаторів Н₂-гістамінових рецепторів (HR=1,81; 95% ДІ 1,66–1,96), НПЗП (HR=1,93; 95% ДІ 1,73–2,15) та парацетамолу (HR=1,88; 95% ДІ 1,7–2,08).

4. На графіку продемонстровано потенційну ймовірність виникнення БА в інтервенційній та контрольній групі.Графік. Ризик виникнення бронхіальної астми внаслідок застосування інгібіторів протонної помпи

Висновки

Таким чином, дослідники дійшли висновку, що застосування ІПП є незалежним фактором ризику виникнення бронхіальної астми у пацієнтів з ГЕРХ.

Джерело: www.umj.com.ua