Нове дослідження підкреслює, що найкращий тип вправ для лікування діабету 1 типу залежить від статі: чоловіки отримують користь від індивідуальних інтервальних вправ на основі початкового рівня цукру в крові, а жінки добре реагують як на інтервальні, так і на безперервні вправи. Це дослідження підтримує персоналізовані рекомендації щодо фізичних вправ для запобігання гіпоглікемії.
Дослідження проводилося під керівництвом Федерального університету Сан-Франциско у партнерстві зі Стаффордширським університетом для вивчення оптимізації навчання для пацієнтів з діабетом.
Це дослідження важливе, тому що пацієнтам з діабетом часто не вистачає мотивації до фізичних вправ як засобу управління своїм станом. Однією з причин цього є те, що фізична активність може призвести до падіння рівня цукру в крові, викликаючи дискомфорт і демотивацію. Ми дослідили, чи може тип фізичної активності пом'якшити ці падіння рівня цукру в крові
19 людей з діабетом 1 типу взяли участь у двох рандомізованих дослідженнях для вимірювання глікемічних і серцево-судинних реакцій після інтервальних вправ і безперервних фізичних вправ.
Всі учасники взяли участь в 30 хвилинах помірних аеробних навантажень на біговій доріжці. Інтервальне аеробне заняття включало чергування 1-хвилинних інтервалів на 40% і 60% від передбачуваного максимального споживання кисню (VO2max). Безперервна вправа виконувалася на 50% від VO2max.
Частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск і рівень глюкози в крові вимірювали до, відразу після і через 20 хвилин після сеансів. Також оцінювалися показники сприйманого навантаження та рівня задоволення. Схожі серцево-судинні показники, показники сприйманого навантаження та рівень задоволення були виявлені в різних статях та на різних заняттях. Однак дослідження виявило відмінності в рівні глюкози в крові між учасниками чоловічої та жіночої статі, з більшим зниженням у чоловіків.
У чоловіків спостерігалася більш висока частота зниження рівня глюкози в крові відразу після і через 20 хвилин після безперервних аеробних вправ, а також відразу після інтервального навантаження. На відміну від них, у жінок знижувалися показники глюкози в крові тільки після тривалих фізичних навантажень.
Результати показують, що гендерно-специфічні відмінності важливі при призначенні фізичних вправ пацієнтам з діабетом 1 типу, щоб уникнути більш високого зниження рівня глюкози, яке може викликати епізоди гіпоглікемії.
Наше дослідження показало, що для пацієнтів чоловічої статі інтервальні вправи, такі як короткі серії ходьби, є кращими, коли вони починаються з низького рівня цукру в крові. І навпаки, безперервні фізичні вправи, як і біг, більше підходять для тих, у кого вищий початковий рівень цукру в крові.
Ці підходи можуть допомогти запобігти різким падінням рівня цукру в крові. Для пацієнток жіночої статі як інтервальні, так і безперервні аеробні вправи є ефективними відправними точками.
Ми сподіваємося, що ці результати покажуть, що слід враховувати гендерні рекомендації щодо призначення аеробних вправ, особливо для чоловіків з нерегулярним рівнем фізичної активності
За матеріалами: SciTechDaily
