Незважаючи на війну уряд продовжує реформування системи охорони здоров’я, в тому числі навчання та післядипломну освіту для працівників сфери охорони здоров’я.
Основні зміни відбулись 2021 року, коли Постановою КМУ №725 від 14.07.2021 було затверджено Положення про систему безперервного професійного розвитку, яка і на сьогодні продовжує вдосконалюватись.
Проте, деякі моменти могли залишитись без нашої уваги. Наприклад, положення що стосуються післядипломної освіти, такі як спеціалізація, ординатура, резидентура тощо. Наприклад, в серпня 2022 року втратив чинність наказ МОЗ про клінічну ординатуру.
Тож в нашій країні залишились наступні види післядипломної освіти: спеціалізація, перепідготовка, підвищення кваліфікація, стажування. Додатково в сфері охорони здоров’я – інтернатура і резидентура, і звісно ж БПР.
Сьогодні здобуття лікарської спеціальності виглядає наступним чином – навчання 6 років у Закладі освіти (медичний університет, інститут, академія тощо), з обов’язковим складанням державних іспитів і КРОК1, 2. Після цього – інтернатура(або первинна спеціалізація) за певною спеціальністю, згідно з Положенням про інтернатуру, 1-3 роки із обов’язковим складанням державних іспитів і КРОК 3. Після завершення інтернатури фахівець отримує сертифікат за однією з 22 лікарських або спеціальністю «фармація» і може приступати до самостійної професійної діяльності.
Подальша спеціалізація фахівця відбувається підчас вторинної спеціалізації (122 лікарські та 8 стоматологічних спеціальностей) ззгідно з нормами і положеннями Наказу МОЗ №166 від 22.07.1993р. і Наказу МОЗ №446 від 22.02.2019. Ці нормативні акти передбачають можливість вторинної спеціалізації медичних працівників на циклах спеціалізації та циклах тематичного удосконалення. Чинний на сьогодні перелік таких циклів затверджено Наказом МОЗ №1347 від 25.07.2023.
Основна відмінність системи професійної післядипломної освіти працівників охорони здоров’я, що не відповідає європейським нормам – це доволі просте та короткотривале навчання (1-9 місяців) для отримання додаткової, більш вузької спеціалізації.
Тож, вкотре, уряд пропонує запровадити в Україні лікарську резидентуру. Сама по собі лікарська резидентура вже передбачена ст.18 Закону України «Про освіту».
Тож, давайте розбиратись.
В світі існують різні моделі післядипломної підготовки лікарів: одноетапна (безперервне навчання в інтернатурі або резидентурі), двоетапна (інтернатура з загальної практики з подальшою резидентурою (поглибленою 2 підготовкою)), трьохетапна (інтернатура з загальної практики з подальшою резидентурою І та ІІ рівнів).
Перша модель, на думку МОЗ, є неприйнятною для України, оскільки протягом 3–5 років країна не отримує фахівців та відсутній проміжний етап, коли можна перервати навчання та працювати лікарем за фахом. В сьогоднішніх умовах для України оптимальним варіантом є двоетапна модель післядипломної підготовки лікарів. В свою чергу, третя модель також може бути запровадженою у перспективі для окремих лікарських спеціальностей. Тому впровадження лікарської резидентури, зокрема, за вузькопрофільними високотехнологічними лікарськими спеціальностями є реалізацією положень чинного законодавства та важливим чинником інтеграції вітчизняної медичної освіти до європейського освітнього та медичного простору.
Згідно з Законом «Про освіту» лікарська резидентура проводиться на базах лікарської резидентури, і є формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста.
Основним завданням лікарської резидентури є теоретична та практична підготовка лікаря-резидента, оволодіння вузькоспеціалізованим рівнем професійних компетентностей (знань, умінь, практичних навичок, ставлення) в межах визначеної лікарської спеціальності, необхідних для самостійної професійної діяльності за відповідною лікарською спеціальністю. Навчання в лікарській резидентурі проводиться з відривом від основного місця роботи.
Передбачена можливість як навчання за державний кошт (з отриманням стипендії) так і за кошт фізичних або юридичних осіб, не залежно від того за якою формою фінансування лікар навчався на попередніх етапах. Тобто, лікар, що закінчив навчання та інтернатуру «за контрактом» так само може претендувати на навчання в резидентурі за бюджетні кошти.
Тривалість лікарської резидентури від трьох років, де мінімум 70% часу повинні бути приділення практичній частині навчання. Навчання в резидентурі за вузькою спеціальністю передбачає зарахування кандидата на посаду «лікаря-резидента» в закладі-базі лікарської резидентури.
Оприлюднений 07 любого 2023 року проєкт Наказу про лікарську резидентуру одразу пропонує запровадження такої моделі спеціалізації тільки для майбутніх нейрохірургів. Тож, з набранням чинності цього Наказу, отримати спеціальність «нейрохірургія» зможуть лікарі хірурги, неврологи і ортопеди травматологи – тільки після резидентури. Тематичні удосконалення з нейрохірургії залишається доступним для більшого переліку спеціалістів (це лікарі-нейрохірурги, лікарі-хірурги, лікаріортопеди-травматологи, лікарі-нейрохірурги дитячі, лікарі судовомедичні експерти)
Варто розуміти, якщо модель буде прийнято, вона буде застосована до багатьох лікарських спеціальностей. Що, можливо призведе до дефіциту вузьких фахівців в країні.
Проєкт наказу оприлюднено для громадського обговорення на офіційному сайті міністерства.
Асоціація лікарів закликає всіх, хто має зауваження або пропозиції щодо положення про лікарську резидентуру взяти участь в громадському обговорення – самостійно, або опосередковано через ААМ, надавши ваші зауваження та пропозиції в зручний для вас спосіб (на електронну пошту amb.medicine@gmail.com або в МедАкаунті)
За матеріалами: SciTechDaily
