Ред.: Аверкіна Любов
Раніше ми писали про розробки науковців у цій сфері – спинномозковий імплант повернув рухову спроможність пацієнту з хворобою Паркінсона, інший – повернув паралізованому після ДТП чоловікові здатність ходити.
Цього разу вчені зосередились на відновлення когнітивних функцій після травми головного мозку.
Для людей із черепно-мозковими травмами такі когнітивні функції, як пам’ять, увага та регуляція настрою, можуть стати надзвичайно складними. У новому невеликому дослідженні людей, які перенесли помірну та важку травму головного мозку, п’ять пацієнтів показали кращі результати в тесті на увагу та обробку інформації після того, як їм хірургічно імплантували електроди в таламус, що є зоною першої зупинки для інформації, що надходить через органи чуття. Учасники дослідження та їхні родини також повідомили про покращення своїх симптомів та повсякденного життя після глибокої стимуляції мозку.
Результати свідчать про те, що пряму стимуляцію таламуса можна використовувати для лікування когнітивних порушень, спричинених черепно-мозковими травмами. Понад 5 мільйонів людей лише в Сполучених Штатах живуть із наслідками черепно-мозкових травм середнього та важкого ступеня, які часто спричинені типовими подіями, такими як падіння та автомобільні аварії. Під час глибокої стимуляції мозку електроди імплантуються в мозок і за допомогою кардіостимулятора використовуються для електричної стимуляції цільових областей мозку.
Ця техніка вже давно успішно використовується для лікування інших станів, наприклад, для заспокоєння тремтіння, спричиненого хворобою Паркінсона, або нападів епілепсії. Нещодавно вчені вивчають його здатність лікувати обсесивно-компульсивний розлад, розлади харчової поведінки та глибоку депресію.
Щоб перевірити, чи зможе такий самий підхід відновити когнітивні функції в осіб із черепно-мозковими травмами, Ніколас Шифф, невролог з медичного коледжу Weill Cornell у Нью-Йорку і його колеги залучили шістьох пацієнтів до операції та імплантації електричних пристроїв. З моменту поранення пацієнтів минуло від трьох до 18 років.
Дослідники вирішили націлитися на центральне латеральне ядро таламуса, область мозку, відповідальну за передачу інформації до префронтальної та лобової кори головного мозку, які виконують виконавчу функцію. Після важкої черепно-мозкової травми «виникла ситуація, коли багато клітин було відключено, [і] багато клітин загинуло», — говорить Шифф. За його словами, електрична стимуляція релейного центру таламуса може відновити ці втрачені зв’язки.
Після визначення цільових областей у мозку кожної людини та імплантації електродів дослідники запрограмували пристрої на 12-годинний цикл увімкнення/вимкнення та оптимізували їх для кожного пацієнта протягом двотижневого періоду. У одного пацієнта розвинулася інфекція шкіри голови, і йому видалили пристрій. Решта п'ять були піддані випробуванню. Кожний пацієнт виконував «тест на створення ланцюга» - учасників просили поєднати на аркуші цифри, літери та їхні комбінації в порядку зростання.
Отримавши стимуляцію протягом принаймні трьох місяців, пацієнти скоротили час, який їм потрібен для створення ланцюга, у середньому приблизно на третину. Наприклад, одному пацієнту знадобилося приблизно 171 секунду, щоб завершити тест перед лікуванням, але лише близько 89 секунд при електричній стимуляції. Хоча дослідники підозрювали, що побачать покращення.
«Уся наша група була надзвичайно задоволена та здивована розміром ефекту»
Окрім того, самі учасники та їх висловили своє захоплення результатми експерименту.
У зв’язку з тим, що глибока стимуляція мозку зараз виявилася безпечною та попередньо ефективною для лікування черепно-мозкових травм, Шифф планує провести ще одне випробування з більшою кількістю пацієнтів і на довший термін.
«Пацієнтів буде в п’ять-десять разів більше, щоб спробувати перетворити це на терапію.»
За матеріалами: ScienceNews