Фібро́з (лат. fibrosis) — ущільнення сполучної тканини з появою рубцевих змін у різних органах, що виникає, як правило, в результаті хронічного запалення. Фактично, здорова тканина поступово заміщується рубцевою, яка не виконує основних функцій органу. Фіброз легень, печінки і нирок є вкрай небезпечними, адже не тільки суттєво погіршують якість життя, а й можуть стати причиною смерті. Захворювання пов’язане з механізмом, відомим як поляризація макрофагів. Макрофаги, які є білими кров’яними клітинами, які допомагають організму боротися з інфекціями та відновлювати тканини, зазнають поляризації у відповідь на зміни свого мікрооточення. Ця поляризація призводить до двох різних типів макрофагів: M1, який викликає запалення, і M2, який має протизапальні властивості та здатність відновлювати тканини.
Оскільки поляризація макрофагів жорстко контролюється та включає численні сигнальні шляхи та регуляторні мережі, дисбаланси в цьому процесі є поширеними при багатьох запальних захворюваннях. У пацієнтів з фіброзом нирок спостерігається дисбаланс між макрофагами М1 і М2. У цій ситуації макрофаги М2, які зазвичай пригнічують запалення, надмірно проліферують і виділяють фактори, що сприяють фіброзу. Хоча ці дисбаланси можуть бути терапевтичними цілями, цьому перешкоджає той факт, що механізм поляризації макрофагів, який бере участь у фіброзі нирок, все ще недостатньо вивчений. Крім того, молекулярні механізми поляризації макрофагів мають мало спільного між мишами та людьми, що ускладнює перенесення результатів досліджень, отриманих на мишах, на захворювання людини.
Науковці з Університету Нагоя в Японії у своєму дослідження зосередились на фіброзі нирок. Результати оприлюдненого дослідження відкривають багатообіцяючу можливість для лікування. Дослідницька група Університету Нагоя під керівництвом доцента Хідекі Тацукави, аспіранта Йосікі Шиноди та професора Хітомі Кіотаки з Вищої школи фармацевтичних наук у співпраці з професором Такайосі Суганамі та викладачем Міяко Танака з Науково-дослідного інституту екологічної медицини виявила фермент, пов'язаний з фіброзом нирок як у мишей, так і у людей, називається білковим поперечним зв'язуванням ферментом трансглутаміназою (TG2). Їх відкриття відкриває можливість перетворення висновків мишачих моделей у терапію для людей.
Поляризація макрофагів, яка сприяє фіброзу через перехресні зв’язки ферментів, має подібний механізм індукції як у людей, так і у мишей.
Націлюючись на регуляцію функції макрофагів, ми сподіваємося розробити лікування різних захворювань, викликаних дисбалансом між сприянням і придушенням запалення, таких як фіброз, рак і атеросклероз.
Їхні дослідження також показують, що препарати, розроблені для целіакії, які пригнічують TG2, можна перепрофілювати для лікування фіброзу.
TG2 також перетворює пшеничну клейковину на гліадин, який, як відомо, викликає чутливість до глютену (целіакія).
Інгібітор TG2 був розроблений для лікування цієї целіакії та зараз проходить клінічні випробування. Ми вважаємо, що цей інгібітор можна використовувати для лікування фіброзу, оскільки дослідники, включно з нашою групою, виявили, що застосування інгібіторів TG2 пригнічує патогенез моделей фіброзу в нирках, печінці та легенях.
За матеріалами: SciTechDaily
0
