Дівчинка пригадала, як з мамою потрапила під обстріл.

13-річній Соні Івановій з Миколаївщини уламок снаряда влучив у голову, коли російські військові обстріляли її будинок. Дівчинка кілька разів непритомніла, до лікарні її везли під обстрілами. Соня вижила, але якби уламок зупинився бодай на сантиметр вище, або нижче – вона могла б загинути, кажуть лікарі.

Щодня Соня займається з реабілітологом. Через влучання уламку снаряда в голову вона майже не відчуває свої праві руку та ногу.

На початку березня її будинок обстріляли російські військові. Це сталося опівдні, коли дівчинка разом із мамою саме заклеювала скотчем вікна. Вони намагалися вберегти свою домівку від російських ракет і снарядів, але не вдалося.

«Мама почула і сказала: “Тікай, Сонь". Я побігла, три кроки зробила і як полетів»

– пригадує дівчинка.

Я відчула удар, але не біль. Кров ринула і в цей же час я бачу, що Софія ось так відлітає вперед. Вибухи і Софія відлітає, падає»
«Я лише побачила, що вона стогне і тут зверху летить, я на неї лягла. Ми її перенесли в безпечніше місце, бо боялися, що те, що прилетіло до будинку, може ще вибухнути»

– пригадує мама Соні.

Під обстрілами Соню доправили до Миколаївської лікарні. Там її прооперували. Але видалити сам уламок не могли, бо такого обладнання в них не було.

Тоді Соня мріяла тільки про те, щоб їй якомога скоріше зробили операцію і болі нарешті припинилися. Днями її транспортували до Києва. І вже тут лікарі «Охматдиту» дістали уламок російського снаряда з її голови.

Уламок пройшов через скроню і зупинився між півкулями головного мозку.

«Трошки вниз – це артерії, які кровопостачають мозок. Трохи верх – кровотеча з нього, це катастрофа»

– кажуть медики

Це була одна з найскладніших операцій.

«Якби ми його не видалили, вона б мучилась від постійного головного болю. Друге – це ризик запалення. На фоні запалення може бути пошкодження судин, які можуть викликати кровотечу, і смерть дитини»

– розповідає завідувач відділення дитячої нейрохірургії «Охматдиту» Павло Плавський

І тепер Соня знову може мріяти про те, що й мала б у 13 років. «Мрію про чорну гітару з сімома струнами», – розповідає вона.

Ні вона, ні її мама поки не знають, наскільки пошкоджений їхній будинок. У пам'яті з того дня лише окремі фрагменти. Та родина впевнена, що все налагодиться. А Соня потроху вчиться знову стискати своєю рукою іншу.

«В тебе все краще і краще виходить»

– констатують реабіліатологи