На відміну від раніше відомих коронавірусів, SARS-CoV-2 викликає тяжку гостру респіраторну інфекцію. Враховуючи контагіозність вірусу, з метою швидкої ідентифікації коронавірусної інфекції з послідовними обсерваційними заходами рекомендовано дослідження зразків слизу з носових ходів та глотки за допомогою полімеразної ланцюгової реакції зворотного типу (зт-ПЛР). Однак ресурсна обмеженість медичних закладів, час очікування на результати зт-ПЛР (≥24 год) та ймовірність отримання хибного результату зумовили пошук ефективних швидких методів діагностики COVID-19 у пацієнтів з респіраторними симптомами. Зважаючи на переважну тропність коронавірусу до трансмембранних клітин рецепторів АПФ₂ нижніх респіраторних шляхів, доступними та ефективними вбачаються інструментальні методи — комп’ютерна томографія (КТ), рентген-дослідження та ультразвукове дослідження. На основі накопиченого клінічного досвіду щодо кореляції візуальних змін легеневої тканини, зокрема підвищення щільності легеневої тканини та виникнення затемнення в прикореневій зоні з тяжкістю клінічної картини гострого респіраторного дистрес-синдрому була висунута гіпотеза щодо ефективності інструментальних візуалізуючих методів дослідження легень для скринінгу з метою своєчасного виявлення порушення дифузної здатності нижніх респіраторних шляхів у пацієнтів з респіраторними симптомами. Вчасна діагностика COVID-19 зумовлює швидке сортування пацієнтів та надання адекватної респіраторної підтримки, тим самим знижуючи ризик ускладненого перебігу та рівень смертності у пацієнтів з респіраторними симптомами. Група дослідників з факультету радіології та інструментальної діагностики Університету м. Оттава, Канада, провела аналіз ефективності застосування поширених та економічно доступних візуалізуючих методів у пацієнтів з респіраторними симптомами. Результати опубліковані в базі даних систематичних оглядів онлайн-бібліотеки Кокрейн (Cochrane Library, Database of Systematic Reviews).

Результати

Аналізували результати 51 рандомізованого дослідження, серед яких у 47 дослідженнях застосовували КТ як єдиний метод. У 4 дослідженнях застосовували комбінацію інструментальних методів. У 26 дослідженнях брали участь пацієнти віком ≤18 років, у 21 дослідження були включені дорослі пацієнти та особи дитячого віку. Виявлено лише по одному дослідженню за участю дорослих віком ≤70 років та дітей віком ≤18 років. Загальна частка інструментального підтвердження діагнозу  COVID-19 становила 51%. Для підтвердження або спростування діагнозу COVID-19 дослідники застосовували наступні критерії:

• наявність респіраторних симптомів;
• позитивний або негативний тест зт-ПЛР на коронавірусну інфекцію;
• результати візуалізуючого дослідження;
• анамнестичні дані;
• епідеміологічний анамнез.

Були отримані наступні результати.

1. Первинний аналіз свідчить, що серед 16 133 пацієнтів, яких досліджували за допомогою КТ, COVID-19 підтверджений у 50% випадків. Рентген-дослідження виявилося ефективним у 57% пацієнтів із загальної кількості 3694. Інформативність ультразвукового дослідження становила 47% у 5 дослідженнях за участю 446 пацієнтів.
2. У результаті аналізу специфічності та чутливості візуалізуючих методів дослідники дійшли наступних висновків. Діагноз коронавірусної інфекції за допомогою КТ встановлений у 87,9% пацієнтів, але в подальшому не підтвердився у 20% пацієнтів. Загальна чутливість КТ становила 87% (95% довірчий інтервал (ДІ) 84,6–90,6), а специфічність дорівнювала 80% (95% ДІ 74,9–84,4). Статистично значущих візуальних ознак, характерних для коронавірусної інфекції, не встановлено.
3. На рентгенографії дифузні зміни в легенях були виявлені у 80,6% пацієнтів з респіраторними симптомами, однак в подальшому COVID-19 не підтвердився у 28,5% пацієнтів. Чутливість рентгенографії у пацієнтів із респіраторними симптомами становила 80,6% (95 ДІ 74,4–89,7), а специфічність — 71% (95% ДІ 80,5–86,4).
4. Під час первинного ультразвукового дослідження дифузні порушення в легенях виявлені у 86,4% пацієнтів, але діагноз коронавірусної інфекції за клінічною картиною та лабораторними результатами встановлений лише у 65% пацієнтів. Чутливість ультразвукового методу становила 86,4% (95% ДІ 72,7–93,8), специфічність — 54,6% (95% ДІ 35,3–72,6).

Висновки

Таким чином, дослідники дійшли висновку щодо високої чутливості візуалізуючих методів до змін легеневої тканини у пацієнтів із клінічною картиною COVID-19 при одночасній низькій специфічності, яка не дозволяє провести диференційну діагностику коронавірусної інфекції з іншими респіраторними інфекціями.

• Islam N., Ebrahimzadeh S., Salameh JP. et al. (2021) Thoracic imaging tests for the diagnosis of COVID‐19. Cochrane Database of Systematic Reviews, Issue 3. Art. No.: CD013639. DOI: 10.1002/14651858.CD013639.pub4.
• www.cochranelibrary.com/cdsr/doi/10.1002/14651858.CD013639.pub4/epdf/full.

Ю.В. Жарікова,
редакція журналу «Український медичний часопис»

Джерело: www.umj.com.ua