Серед усіх черепно-мозкових нервів лицевий нерв (ЛН) посідає перше місце за частотою уражень внаслідок ішемії головного мозку, травм, пухлин, впливу токсичних речовин чи ятрогенії. До найпоширеніших чинників виникнення порушення відносять переломи скроневої кістки та ятрогенне пошкодження ЛН під час видалення пухлин навколовушних слинних залоз. Спричинений ушкодженням ЛН параліч обличчя супроводжується втратою міміки, лагофтальмом, порушенням смаку та чутливості слизових порожнин носа та рота, гіперакузією, слиновиділенням та сльозотечею. Реіннервація — найефективніший мікрохірургічний метод відновлення функцій ЛН. Попередні дослідження свідчать про ефективність іпсилатеральної автотрансплантації у пацієнтів з ураженням ЛН [1]. Однак результати рандомізованих досліджень суперечливі щодо беззаперечних ефектів хірургічного втручання при ушкодженні лицевого нерва [2]. Зазначене зумовило проведення дослідження групою китайських лікарів з відділення хірургії вуха на чолі з Лі Лі (Li L.), Університет м. Шаньдунь, КНР [3]. Результати дослідження опубліковані в січневому номері 2021 р. журналу «Surgery» (Хірургія).
Результати дослідження
Залучені до дослідження 28 пацієнтів віком 17–52 років з новоутвореннями периферичної нервової системи розподілені на три групи за технікою оперативного лікування. З них 15 пацієнтам трансплантовано великий вушний нерв, 7 — пересаджено литковий нерв, 6 — сформовані анастомози з передньої петлі під’язичного нерва. Відновлення функціональності ЛН дослідники оцінювали за шкалою Хаус — Брекмана. Початковий потенціал дії (ПД) м’яза був більшим на боці ураження у 23 пацієнтів. Часовий інтервал між виникненням паралічу ЛН та хірургічним втручанням становив 0–122 дні. Отримані результати наведені нижче.
- Загалом час та ступінь функціонального відновлення функції ЛН залежала від часового інтервалу між пошкодженням та хірургічним лікуванням. Перші ознаки відновлення функції м’язів обличчя спостерігалися через 4,76±1,85 міс. Однак клінічно значуще покращення функції ЛН було зазначено через 21 міс після проведення реіннервації (р=0,008).
- Амплітуда ПД м’яза з боку ураження збільшувалася впродовж перших 9–21 міс після втручання з піковим значенням у 15 міс (р=0,004). Різниця амплітуди ПД до та після реконструкції ЛН становила –6,078 (р=0,02).
- Було виявлено кореляцію між зростанням потенціалу дії та функціональним відновлення ЛН (р=0,33). Однак швидкість відновлення не залежала від тривалості ПД.
- Функціонально значуще покращення спостерігалося як у вертикальному, так і у горизонтальному сегменті нерва, однак обсяг відновлення нервової функції залежав від локалізації ушкодження нерва (р=0,005 та р=0,008).
- Ураження ЛН в лабіринтному сегменті призводило до стійкого випадіння всіх видів чутливості та підвищувало ризик виникнення м’язових судом (р=0,26).
Таким чином, дослідники дійшли висновку щодо ефективності автотрансплантації у разі пошкодження функції лицевого нерва.
- Gordin E., Lee T.S., Ducic Y. et al. (2015) Facial nerve trauma: evaluation and considerations in management. Craniomaxillofac Trauma Reconstr., 8: 1–13.
- Jiang X., Lim S.H., Mao H.Q. et al. (2010) Current applications and future perspectives of artificial nerve conduits. Exp. Neurol., 223: 86–101.
- Li L., Fan Z., Wang H. et al. (2021) Efficacy of surgical repair for the functional restoration of injured facial nerve. BMC Surg., 21: 32 (https://doi.org/10.1186/s12893-021-01049-x).
За матеріалами https://bmcsurg.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12893-021-01049-x
Ю.В. Жарікова,
Редакція журналу «Український медичний часопис»
Джерело: www.umj.com.ua
