Кропив’янка (уртикарія, з англ. hives — вулик) — це висипання на шкірі, елементи яких виступають над поверхнею, мають еритематозну основу, зазвичай супроводжуються свербежем та описуються пацієнтами як «пухирі». Вони виникають через коротку екстравазацію плазми крові в дерму. Кропив’янка буває різна: у вигляді як поодиноких, так і множинних і схильних до злиття елементів, нагадує опік кропивою, укус бджіл. Висипання досить швидко минають (найчастіше протягом доби), не залишаючи за собою патологічних змін шкіри. Якщо ж з’являються інші, то вони локалізуються в іншому місці.

Постійним супутником кропив’янки є свербіж; водночас біль, як і ураження інших органів і систем, зокрема суглобів, для неї не характерні. Виділяють гостру (висипання зберігаються до 6 тиж) та хронічну (понад 6 тиж) кропив’янку, рецидивну форму захворювання.

― Чому вона виникає?

Щонайменше у 20–25% людей хоча б раз у житті була кро­пив’янка (Jafilan L., James C., 2015; Уманець Т.Р., 2018). Гостру кропив’янку у дітей найчастіше спричиняють інфекційні агенти (віруси, бактерії, паразити), лікарські засоби, значно рідше — продукти харчування. Іноді її появу провокує вода.

У зв’язку зі значною варіабельністю провокуючих факторів у абсолютній більшості випадків визначити причину, на жаль, так і не вдається, тому встановлюють діагноз ідіопатичної кропив’янки.

― Чи є кропив’янка алергією?

Відповідь на це запитання неоднозначна. Залежно від причин виділяють три механізми розвитку кропив’янки (таблиця).

― Чому з’являються пухирці?

Незалежно від тригера, який запускає процес, головним механізмом появи пухирців є локальний набряк внаслідок екстравазації (виходу плазми крові з судин). Чим вона інтенсивніша, тим вираженішим буде набряк.

― На що слід звернути увагу при діагностиці?

Відповідно до рекомендацій Американської асоціації сімейних лікарів, перш за все, потрібно виключити анафілаксію у хворих із кропив’янкою (рівень доказовості С): оцінити життєво важливі ознаки та симптоми з боку дихальної, серцево-судинної, нервової систем, шлунково-кишкового тракту.

NB! Якщо кропив’янка супроводжується набряком язика чи горла, утрудненим диханням або зниженням артеріального тиску, слід запідозрити анафілаксію (можливі візуально помітний набряк, набряк мошонки тощо). Це зумовлює необхідність термінового введення дитині адреналіну й медичного обстеження у стаціонарі. Також на сьогодні доступні можливості самостійного введення в невідкладних ситуаціях епінефрину в шприц-ручках, слід навчати цьому дітей.

Проведення додаткових лабораторних досліджень у разі звичайної кропив’янки не рекомендується. Додаткове обстеження можна призначати за наявності підозри на те, що в основі клінічних проявів — причини, які потребують підтвердження (С): хронічний гепатит, патологія щитовидної залози тощо.

Загалом при призначенні діагностичних заходів рекомендується дотримуватися концепції Сhoosing Wisely (вибір із розумом), яка передбачає обмеження необов’язкових досліджень, оскільки навіть у пацієнтів із хронічною кропив’янкою їх рутинне призначення далеко не завжди доцільне і не впливає на лікування.

― Які засоби повинна включати схема терапії?

Основою симптоматичної терапії за наявності кропив’янки без анафілаксії є H₁-блокатори II покоління (А), наприклад лоратадин. Їх радять застосовувати замість Н₁-блокаторів I покоління. При зіставній ефективності антигістамінні засоби II покоління безпечніші, вони не спричиняють холіноблокуючої дії, не викликають звикання.

Якщо рекомендована доза H₁-блокаторів II покоління не забезпечує покращення та контролю симптомів кропив’янки, дозу дозволяється підвищити у 2–4 рази (С). Ця тактика не підходить у разі застосування H₁-блокаторів I покоління, оскільки асоціюється зі зростанням ризику побічних ефектів у дитини.

У тяжких випадках кропив’янки застосовують системні кортикостероїди (С) коротким курсом: хоча доказові дані щодо цього підходу обмежені, його досить широко використовують у практиці. Якщо кропив’янка має хронічний перебіг або не реагує на першу лінію лікування, терапія може додатково включати Н₁-блокатори I та II покоління, Н₂-блокатори (ранітидин, фамотидин) і антагоністи лейкотрієнових рецепторів (В).

― З якими захворюваннями слід проводити диференційну діагностику кропив’янки?

Мультиформна еритема. Зазвичай не супроводжується свербежем, не мігрує. Окремі ураження зберігаються протягом кількох днів. Окремі елементи мають вигляд «кокард». Часто поєднується з ураженням слизових оболонок.

Уртикарний васкуліт. Болючі ураження, що не змінюють локалізації більше двох днів поспіль, часто мають невеликі синці, схильні до «цвітіння», можуть бути першим проявом пурпури Шенлейна — Геноха.

Мастоцитоз. Для нього властиві аурикулотемпоральний синдром (еритема в ділянці трійчастого нерва), ювенільний ревматоїдний артрит, сироваткова хвороба.

― Коли звертатися до лікаря?

Якщо випадок кропив’янки неускладнений і не супроводжується іншими симптомами, окрім свербежу, зазвичай можна проводити лікування в домашніх умовах. Протягом кількох годин або днів симптоми минають. Якщо висипання не зникають ≥7 днів, обов’язково слід звернутися до лікаря.

Якщо симптоми повторюються, а причину встановити не вдається, необхідна консультація дерматолога та/чи алерголога. Слід запідозрити недіагностовані інфекції — гепатит, зоб Хашимото та ін.

Якщо ж висипання на шкірі поєднуються з утрудненим диханням, поширеними набряками, порушеним серцебиттям та/чи блюванням, показана термінова госпіталізація.