Передумови для проведення дослідження

Фібриляція передсердь (ФП) вражає понад 33 млн осіб у світі та є провідною причиною інсульту. Вживання алкоголю характерне для західної культури: 57% дорослих жителів США регулярно приймають алкоголь. Так, результати багатьох досліджень свідчать про дозозалежний ефект між прийомом алкоголю і частотою розвитку ФП, дилатації лівого передсердя, фіброзу передсердь і рецидиву аритмій після виконання абляції. Небажані явища відзначали навіть при споживанні від 7 до 14 доз алкоголю на тиждень. Окрім того, є зв’язок між вживанням алкоголю та іншими факторами ризику розвитку ФП, включаючи артеріальну гіпертензію, ожиріння, обструктивне апное під час сну, а також дисфункцію лівого шлуночка.

Наявні дані про те, що модифікація способу життя сприяє зменшенню вираженості аритмії та зворотному розвитку ремоделювання передсердь. Такі результати були отримані у дослідженнях за оцінкою ефектів зменшення маси тіла, в яких пацієнтам рекомендували обмеження споживання алкоголю до <3 доз на тиждень. На сьогодні, незважаючи на загальноприйняту думку про наявність зв’язку між вживанням алкоголю і ризиком розвитку ФП, існує обмежена кількість проспективно отриманих даних про вплив зменшення споживання алкоголю на клінічні наслідки у пацієнтів із ФП.

Про дослідження

Багатоцентрове проспективне відкрите рандомізоване клінічне дослідження проведено за ініціативою дослідників; тривалість спостереження становила 6 міс. Дослідження проводили на базах шести лікарень Австралії. Критеріями включення в дослідження були вік пацієнтів від 18 до 85 років, наявність симптоматичної пароксизмальної ФП (≥2 епізодів за 6 міс до початку випробування) або симптоматичної стійкої ФП, які вживали не менше 10 стандартних доз алкоголю (одна стандартна доза алкоголю відповідає приблизно 120 г чистого алкоголю) на тиждень. Основними критеріями виключення були алкогольна залежність або зловживання алкоголем, сильна систолічна дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду <35%), клінічно значущі некардіальні захворювання та супутні психічні розлади.

Далі пацієнтів у співвідношенні 1:1 розподіляли в групу абстиненції від вживання алкоголю (АВА) і контрольну групу — продовження звичного вживання алкоголю (ПВА). На момент рандомізації всі пацієнти повинні були перебувати у синусовому ритмі (з/без призначеної антиаритмічної терапії), при цьому пацієнти залишалися під опікою їх лікуючих лікарів, які були відсторонені від зміни антиаритмічних препаратів протягом усього періоду дослідження.

Пацієнтам групи АВА рекомендували повну абстиненцію від алкоголю протягом 6 міс. Їм були надані усні та письмові поради щодо контролю над абстиненцією та щомісячна підтримка з адміністраторами дослідження, які оцінювали прихильність до призначеної терапії. Пацієнтам контрольної групи було рекомендовано продовжувати вживати звичайну кількість алкоголю.

Моніторинг

Усі пацієнти пройшли комплексний моніторинг ритму після рандомізації. Час рецидиву ФП визначали через спеціальні пристрої (кардіостимулятор або імплантаційний циклічний рекордер) або через додаток для мобільного телефону AliveCor. Пацієнти повинні були передавати 30-секундні електрокардіограми два рази на день незалежно від наявності симптомів. Пацієнти, які не дотримувались електрокардіографічного моніторингу, повинні були пройти 7-денний холтерівський моніторинг. Графік проведення спостереження передбачав відвідування на початку та через 6 міс дослідження та щомісячний контакт електронною поштою або телефоном для оцінки прихильності до абстиненції.

Критерії оцінки/клінічні наслідки

Основні показники:

1. Частота відсутності рецидиву ФП (після завершення двотижневого періоду, протягом якого не оцінювали частоту розвитку ФП).
2. Загальна тривалість ФП (загальна тривалість періоду, протягом якого реєструвалася ФП, виражена у відсотках від загальної тривалості спостереження) протягом 6 міс спостереження.

Вторинні кінцеві точки включали: рівень артеріального тиску, наявність симптомів ФП, самопочуття пацієнта, якість життя та госпіталізацію внаслідок ФП.

Результати

У дослідження було включено 140 пацієнтів (85% чоловіків, середній вік — 62±9 років): у групу АВА (n=70) і групу ПВА (n=70). У групі АВА пацієнти знизили дозу алкоголю з 16,8±7,7 до 2,1±3,7 стандартної дози алкоголю (зниження дози алкоголю на 87,5%); а в групі ПВА — з 16,4±6,9 до 13,2±6,5 дози алкоголю на тиждень (зниження дози алкоголю на 19,5%).

Після двотижневого періоду, протягом якого не оцінювали ефектів втручання, рецидив ФП у групі АВА і групі ПВА розвинувся у 53 і 73% пацієнтів відповідно. У групі АВА і ПВА період до розвитку рецидиву був тривалішим (відношення ризику 0,55 при 95% довірчому інтервалі 0,36–0,84; р=0,005). Загальна тривалість ФП протягом 6 міс спостереження була статистично значимо меншою у групі АВА порівняно з групою ПВА.

Висновки

Результати дослідження свідчать про те, що у пацієнтів із ФП, які повністю утримувалися від споживання алкоголю, наявна менша частота рецидивів захворювання порівняно з особами, які продовжують вживати алкоголь у звичних для себе дозах. Механізми, за допомогою яких абстиненція знижує навантаження на ФП, імовірно, багатофакторні. Так, алкоголь є найпоширенішим пусковим механізмом розвитку ФП, про який повідомляють 35% пацієнтів, його дія пов’язана з вегетативною модуляцією, зниженою мінливістю серцевого ритму, симпатичними ефектами та стимуляцією блукаючого нерва.

• Voskoboinik А., Kalman J., Silva А. et al. (2020) Alcohol Abstinence in Drinkers with Atrial Fibrillation. N. Engl. J. Med., 382: 20–28, doi: 10.1056/NEJMoa1817591.

Анна Хиць