Для багатьох із нас літо завжди асоціювалося з лагідним сонцем і здоровою засмагою. Проте останнім часом — із підступним ультрафіолетом, що може провокувати рак. Засмага ніколи не буває корисною, стверджують вітчизняні (нібито й авторитетні) фахівці на сторінках ЗМІ, в радіо- і телеефірах.

Чи й справді сонячні промені настільки небезпечні, і як, зрештою, планувати свою відпустку, якщо вона (на щастя чи то на жаль) припадає на літній період? Про це говоримо із завідувачем лабораторії квантової нанобіології Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, доктором біологічних наук, професором Миколою ГАМАЛІЄЮ, який в онкологічній науці працює майже п’ятдесят років.

— Миколо Федоровичу, на початку літа у зв’язку з навалою різноманітної інформації виникає, мабуть, дивне питання: перебування на сонці — це шкідливо для здоров’я?

— Ми з вами навіть не уявляємо, наскільки всі функції нашого організму, вся наша життєдіяльність залежить від сонця. Життя виникло під сонцем, і увесь розвиток живого, починаючи з раннього дитинства, напряму пов’язаний з дією сонячного світла. Сонце сходить — треба прокидатися, заходить — лягати спати. Так роблять брати наші менші, у цьому відношенні вони діють набагато мудріше, ніж ми. А ми… розбалансували те, що тисячоліттями складалося в організмі.

Наша залежність від сонця дуже різностороння. Дозвольте хоча б нагадати, що вітамін D, необхідний для нормального розвитку людини, який, між іншим, протидіє пухлинному росту, формується в організмі під дією ультрафіолетового проміння. Чим коротша довжина світлової хвилі (найкоротша вона в ультрафіолету), тим більш енергетичне це світло, воно має більші потенції впливати на клітини, тканини, на організм у цілому.

З ультрафіолетовою частиною оптичного випромінювання пов’язаний такий ефект, як еритемна реакція, що проявляється почервонінням, а потім потемнінням шкіри (засмагою). До речі, ставлення людства до засмаги в різні періоди нашої історії було дуже різним, і не останню роль у ньому відігравали тенденції моди. Скажімо, в середині 19 століття жінки з аристократичного суспільства застосовували всі можливі засоби, аби зберегти свою шкіру білою: вони ходили з парасольками, вдягали широкополі капелюхи, їхні сукні ретельно ховали плечі, груди і руки, а креми, які відбілювали шкіру, були зовсім не безпечними, адже містили в собі свинець і навіть миш’як. У цей час темна шкіра і засмага вважалися атрибутом людей із нижчих верств населення, людей, котрі працювали на землі.

Лише на початку 20 століття ситуація почала змінюватися, і тут знову ж таки мода дала про себе знати. Впливові жінки, серед яких виділялася француженка Коко Шанель, поклали початок модній засмазі. Індустрія одразу ж відгукнулася на виклики моди, підкидаючи необхідні аксесуари і штучні джерела для засмаги. До речі, нещодавно FDА (Федеральна агенція США по контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами) особливо наголосила, що ризик від джерел штучної засмаги (скажімо, солярію) набагато більший, ніж від сонця.

— Як впливають ультрафіолетові промені на людський організм?

— Якщо говорити про дію на людський організм ультрафіолетового компоненту світла, то це стосується, насамперед, шкіри і слизових оболонок. Варто зауважити, що очі — найбільш чутливі до ультрафіолетового впливу. Фахівцям добре відоме ураження очей альпіністів, адже на висоті, скажімо 5 тисячі метрів, шар атмосфери значно тонший, тому грамотний альпініст завжди надягне темні окуляри. Людина отримує велику дозу ультрафіолету і тоді, коли в зоні підйому лежить сніг, який служить хорошим рефлектором для сонця. На щастя, чим коротша довжина світлової хвилі ультрафіолету, тим менше проникає він у біологічні тканини, викликаючи порушення лише поверхневих клітин епітелію ока. Клітини гинуть, спричиняючи тимчасове ураження, та після їхнього злущення й утворення нових клітин нормальний зір знову відновлюється.

Шкідливі ефекти ультрафіолетових променів — це не лише всім знайомі опіки шкіри. Ультрафіолет формально поділяють на три види — А, В і С. Перший найближче прилягає до видимого світла, тому його вплив досить м’який, хоча саме він переважно доходить до поверхні Землі. Останній — найбільш короткохвильовий. Він практично цілком затримується в атмосфері. Ми ж здебільшого піддаємося дії довгохвильового ультрафіолету (А) і невеликої частини середньохвильового, тобто В, який не був цілком поглинутий озоном атмосфери. Наслідки впливу ультрафіолету на шкіру можуть обертатися не лише засмагою. До речі, і сама засмага відбувається в два етапи. Перший — швидка реакція, майже одномоментне потемніння, зумовлене перерозподілом меланіну, пігменту шкіри, що вже міститься в ній. Механізми самого процесу утворення меланіну (меланіногенезу) до кінця не вивчені, хоча він наявний, починаючи з найнижчих організмів. Його роль не вичерпується лише захистом від світла. Якщо ви отримали більшу дозу ультрафіолету, то ймовірний процес додаткового утворення меланіну, що проявляється засмагою через одну—дві доби.

Крім цих безпосередніх і нібито невинних ефектів від ультрафіолету, можуть бути і певні негативні, які, узагальнивши, фахівці характеризують як старіння шкіри. Це, найперше, її жорсткість і зморшкуватість. Ось такий ефект ультрафіолету, принаймні в дерматології, повинен бути поставлений на перше місце!

Ультрафіолетове світло може активізувати процеси, що призводять до утворення злоякісних клітин шкіри і розвитку раку шкіри. Він включає в себе власне рак і меланому — найбільш агресивне з існуючих онкологічних захворювань, що викликає найбільший відсоток смертності. Проте стверджувати вам, що роль ультрафіолету в частоті виникнення раку шкіри цілком зрозуміла — я не буду. Хоча статистика свідчить: ультрафіолетове випромінювання провокує розвиток пухлин шкіри.

— У будьякому випадку, виходить, що, перебуваючи на сонці, ми всі ризикуємо…

— Так, але до кожного з нас сонце ставиться по-своєму. Говорячи про негативний вплив ультрафіолету, починаючи від старіння шкіри і закінчуючи появою злоякісних новоутворень, треба наголосити, що всі ми по-різному чутливі і по-різному ризикуємо. Дерматологи поділяють людей за кольором шкіри на декілька типів (від чотирьох до шести — в залежності від класифікації). Один із них — скандинавський тип, зазвичай світлошкірі блондини з блакитними, сірими чи зеленкуватими очима. Ці екземпляри людського роду реагують на сонце зовсім не так, як темношкірі (маю на увазі лише європеоїдів). Засмагати вони практично не можуть, але отримати сонячні опіки — легко. Це тому, що, будучи за історичним походженням мешканцями північних районів, ці люди еволюційно не захищені. Темношкірі (середземноморського типу) можуть легко засмагати, зрідка отримуючи опіки. Нарешті, в шкірі негроїдної раси присутня велика кількість меланіну, що добре захищає її від несприятливого впливу сонячного випромінювання. Так от, саме особи першого типу повинні пам’ятати, що вони не є улюбленцями сонця і мусять бути обачливими.

— Однак низка наукових досліджень доводить, що сонячне світло захищає від захворювань на рак молочної залози, яєчників, передміхурової залози і раку товстої кишки…

— Дійсно, є ще й друга категорія вчених, які відстоюють думку про захисний вплив ультрафіолету на організм. Щоправда, вони в меншості… Особисто я, виходячи із сукупності даних, переконаний, що певна доза ультрафіолету людині необхідна, адже сприяє нормальному протіканню багатьох обмінних процесів та загальному оздоровленню організму. Опосередковано сонячне випромінювання, в т. ч. і ультрафіолет, очевидно може захищати від різних патологічних змін, зокрема й тих, що провокують рак. Усе залежить від того, наскільки розумно ми себе поводимо.

— Чи пов’язаний шкідливий вплив ультрафіолету із постійним виснаженням озонового шару атмосфери? До речі, перша робота науковців, присвячена ролі ультрафіолету у виникненні раку, була опублікована ще в 1928 році, а про проблеми з озоном заговорили значно пізніше…

— На мій погляд, тут, насправді, є момент спекуляції. Це не абсолютно обґрунтоване припущення, хоча і достатньо переконливе на перший погляд. Разом з утворенням озонових дір збільшуються випадки раку шкіри, але ж… зростає й кількість інших видів раку. Виходить, це не єдина причина, хоча певну роль вона відіграє.

— Щороку з Антарктики повертаються українські зимівники — зазвичай дуже засмаглі. Це вплив відомої всім озонової діри над станцією Академік Вернадський чи відбиваючий ефект снігу?

— Я не думаю, що все тут залежить тільки від тонкого озонового шару. Адже коли сонце низенько, світло проходить через атмосферу довший шлях, ніж коли це відбувається, скажімо, на екваторі. Тим не менш, дефіцит озону, напевно, має значення, особливо під час антарктичної весни, коли через зміни в стратосфері озонова діра максимально «відкривається». Мабуть, має місце комплексний вплив. По-перше, дослідники багато часу перебувають поза приміщенням. По-друге, як ви слушно зауважили, вони піддаються інтенсивному відбиттю сонця снігом. У такому випадку є шанс і ультрафіолету отримати побільше.

— За результатами досліджень українських науковців, щоліта, за відпускний період, внаслідок сонячних опіків і пов’язаних із ними мутацій статистика виникнення злоякісних пухлин шкіри збільшується на 10 тисяч осіб, частина цих пухлин — меланоми, і 95 відсотків хворих на меланому помирають через пізню діагностику. Чи й справді сонячні опіки такі небезпечні?

— Я не знаю, звідки взяті ці цифри, і якими українськими фахівцями вони отримані… Однак, що можна сказати об’єктивно? Рак шкіри належить до найбільш виліковних форм раку. Наприклад, лазерна фотодинамічна терапія, яку широко застосовують у західних медичних центрах, у більшості випадків легко й безпечно справляється з ним. До речі, метод набагато дешевший, ніж радіотерапія.

Щодо меланоми, то вона має розглядатися окремо. Якщо і називають такі драматичні цифри, то це стосується лише меланоми і пов’язане з її дуже активним метастазуванням. Але чи лише пізня діагностика призводить до такої високої смертності? Навряд. Сама біологія цієї пухлини така, що навіть вчасно помічені підозрілі зміни на шкірі не завжди гарантують успішне лікування — дуже рано починається відщеплення від пухлини і «розкидання» злоякісних клітин в організмі. Другий момент — неповноцінне видалення пухлини, яке іноді здійснюється як косметична операція, з метою позбутися небажаних естетичних проявів. Нарешті, хочу наголосити, що згубна роль сонячного світла в розвитку меланоми не така вже й однозначна. Наприклад, в одному американському спостереженні, проведеному на 500 досліджених, було встановлено, що хоча звичка до перебування на сонці і провокувала появу меланоми, вона в той же час сприяла менш фатальному перебігу хвороби.

— Вважаєте правильним і коректним, що онкодерматологи готові ставити діагноз через Інтернет, лише поглянувши на фото нібито проблемної родимки?

— Сьогодні телемедицина — прогресивний напрямок розвитку сучасної охорони здоров’я. Ідея, закладена в ній, безумовно хороша. Це одна з небагатьох можливостей отримати консультацію провідних фахівців, які працюють у спеціалізованих клініках столиці, інших мегаполісів, для хворих з віддалених сіл і селищ, котрі часто взагалі не мають змоги потрапити на прийом до лікаря потрібного профілю.

Інша сторона: телемедичні сеанси самі по собі не завжди здатні забезпечити врахування сукупності всіх індивідуальних обставин, тонкощів, відтінків, нюансів, навіть за умов високого рівня техніки. Загалом, це має бути перший крок до поліпшеної діагностики, до якого треба додати можливість особистого контакту з пацієнтом.

— Чи й справді татуювання на шкірі є додатковим стимулятором для сонячних опіків і може спричинити виникнення злоякісних новоутворень на ній?

— Цілком слушне запитання, бо мода на такий «живопис» (у буквальному сенсі — писання, малювання по живому!) вже набула широкого розмаху, а ми, зазвичай, починаємо гасити пожежу, коли вона вже палахкотить, замість того, щоб її попередити. Та на жаль, систематичних досліджень цієї проблеми, а значить, і надійних наукових фактів, на даний момент обмаль. Тим не менш, із цього приводу можна досить впевнено зробити три зауваження.

По-перше, будь-то звичайна голка або лазерний промінь (до якого вдаються в сучасних салонах), вони завдають травми і часто досить глибокої (згадаймо, що травма — один із факторів, провокуючих рак). По-друге, фарби, котрі застосовують для татуювання, можуть містити небезпечні важкі метали (хром, свинець, кадмій, нікель) та токсичні органічні сполуки, яких організм марно намагається позбутися впродовж усього подальшого життя. Через це виникає хронічне подразнення — ще одна відома причина злоякісних новоутворень. І, нарешті, третє: пофарбовані ділянки шкіри сильніше нагріваються сонцем, збільшуючи ризик опіків, про значення яких ми вже говорили. Отож, навіть якщо любитель прикрашати себе витатує на грудях: «Я — за здоровий спосіб життя», — здоров’я йому це явно не додасть!

— І насамкінець, що б ви рекомендували українцям, які не уявляють своєї відпустки без сонця і засмаги?

— Не відмовляти собі у задоволенні! І не лише заради самого задоволення, а й заради того, що здорове життя — це, як у тій відомій пісні, поєднання сонця, повітря і води… Однак варто пам’ятати стару життєву мудрість: ніколи не зловживати. Думаю, не зайвим буде нагадати, що в жарку пору доби, з 11-ї до 16-ї, не варто годинами лежати на сонці, бо це, насамперед, некомфортно. Ну, що за радість в’ялитись на осонні, перетворюючись на тараньку? О цій порі найбільша небезпека отримати опік, наслідок якого — додаткові зморшки, хоча й не помітні відразу. Серед дня — відпочивайте в затінку. Це мудре, природне ставлення, яке без усякої великої науки знають люди, котрі в усьому дотримуються золотої середини. Отже, якщо коротко, то я б сказав так: «Не уникайте сонця, але й не захоплюйтесь ним до фанатизму!